Що робити, якщо близька людина зловживає алкоголем або психоактивними речовинами

Андрій КарачевськийЛікар-психіатр, нарколог

Спочатку ветеран або ветеранка може вживати забагато алкоголю з радості, що вже вдома: з сусідами, друзями, побратимами. Однак згодом соціальні негаразди, проблеми з фізичним здоров’ям, непорозуміння у сім’ї, психологічні проблеми спонукають вживати, щоб покращити сприйняття дійсності. Алкоголь приносить тимчасове полегшення. Та потім сам стає проблемою: похмілля важчає, поглиблюються проблеми вдома, розвивається залежність.

Залежна людина і родина можуть не розуміти, що це початок хвороби. Людина виправдовується: «я п’ю, як усі – просто погано реагую на алкоголь». Виправданнями до вживання стають головний біль, безсоння, біль від поранення, горювання після втрати побратимів. Це здебільшого приводи, ніж причини. Вживання алкоголю чи психоактивних речовин не допомагає, а поглиблює ці стани.
У сприйнятті ситуації родина проходить різні етапи. Ти також можеш їх проходити:

Спочатку радієш поверненню близької людини та не вважаєш зловживання проблемою. Однак негаразди накопичуються: нетвереза, нерозважлива поведінка, дратівливість наступного дня, недотримання обіцянок і спричинені цим конфлікти.

Ти просиш контролювати вживання, пити менше, рідше. Близька людина погоджується, намагається вживати менше, та потім зривається і п'є більше.

Ти потерпаєш від такої поведінки, однак можеш оберігати близьку людину від наслідків пиття: приносити пиво зранку, щоби полегшити похмілля, телефонувати лікарю та просити лікарняний, телефонувати керівнику та казати, що близька людина захворіла. Або навіть не вимагаєш від ветерана чи ветеранки, щоби знайшов/-ла собі роботу. Ці зусилля покликані приховати ситуацію, щоб уникнути осуду оточення. Вони дають певні результати, але ненадовго.

Зі збільшенням зловживання близької людини ти обмежуєш контакти зі знайомими, бережеш «зовнішню пристойність» попри зростання непорозуміння, конфлікти й скандали. Запої частішають, близька людина поводиться зовсім безвідповідально – ти втрачаєш надію на вирішення проблеми, піддаєшся потоку подій.

Береш обов’язки залежної людини на себе або ігноруєш, якщо вона не заважає. Щоразу менше терпиш випивку, оберігаєш чи приховуєш ситуацію.

На кожному з цих етапів ти можеш виробити свій спосіб пристосування до хвороби, яке називають співзалежністю.

Співзалежність – це пристосування родини до ненормальної системи взаємин. Воно дозволяє цій системі існувати та водночас не залишає шансів на її зміни. Що характерно, співзалежна людина впевнена, що може впливати на залежну людину попри повторювані невдачі й страждання.

Як зрозуміти, що ти маєш співзалежність

На співзалежність можуть вказувати деякі з цих ознак:

Ти покірно приймаєш ритм вживання близької людини.

Береш на себе його/її відповідальність за безглузді, деструктивні чи шкідливі вчинки у нетверезому стані.

Відчуваєш необхідність контролю за його/її поведінкою. Прагнеш утримати від вживання.

Надмірно допомагаєш, опікуєшся. Не даєш можливості самостійно відповідати за наслідки пиття і вчинене у п'яному стані.

Терпиш різні патологічні вчинки, водночас маєш почуття провини і власної неповноцінності.

Відчайдушно зосереджуєш думки, почуття і вчинки на тому, що близька людина зловживає алкоголем чи психоактивними речовинами.

Маєш коливання настрою і почуттів: від розпачу, безпорадності й розчарування – до віри в обіцянки виправитися, відчуття щастя, коли близька людина утримується від алкоголю чи психоактивних речовин.

Намагаєшся брати на себе всі домашні обов'язки, домінувати у сім’ї.

Усе це поєднується з проблемами адаптації ветерана або ветеранки до цивільного життя, нерозумінням близькими особливостей психології військових, які були в умовах бойових дій.

Як поводитися, щоб не сприяти зловживанню

Алкогольна чи наркотична залежність – це хронічна хвороба. Щоб допомагати близькій людині в одужанні, важливо визнати це і припинити соромитися.

Не варто трактувати залежність як ганьбу для сім’ї чи свою провину. Це одна з багатьох хвороб, одужання від якої подібне до одужання від більшості з них.

Не стався до близької людини, як до неслухняної дитини. До залежності варто ставитися, як до будь-якої іншої хронічної хвороби.

Уникай спроб викликати докори сумління, дорікати чи сварити. Зокрема, коли залежна людина перебуває під впливом алкоголю чи речовин.

Уникай повчань і настанов: вони теж не мають сенсу. Залежна людина це неодноразово чула.

Не вимагай щось обіцяти: це лише змусить давати обіцянки, яких близька людина не зможе дотриматися.

Не варто шантажувати фразами на кшталт «якби ти мене насправді кохав/-ла, то перестав/-ла би вживати». Ці слова лише збільшать почуття провини. Адже ми не говоримо: «якби ти мене кохав/-ла, то не застудився/-лася б».

Не варто перевіряти, скільки залежна людина вживає – це неможливо знати напевне. Так само немає сенсу шукати схованки алкоголю: це змусить її вигадати нові.

Спільне вживання алкоголю не зменшить об’єм того, що вип’є залежна близька людина. Навпаки, це відтермінує момент, коли він або вона попросить про допомогу.

Не роби за близьку людину нічого, що він або вона може зробити самостійно. Розв’язання проблем, оберігання від наслідків безвідповідальної поведінки (відсутності на роботі, затягування з поверненням боргів) не дають людині побачити, до чого призвела її поведінка, та захотіти змінити це.

Не очікуй негайного одужання. Як у будь-якої хронічної хвороби, період лікування і реабілітації є тривалим, можливі рецидиви.

На цьому шляху тебе і близьку людину підтримають групи допомоги для залежних (АА) і для родин (Ал-Анон), психологи, психотерапевти, лікарі-наркологи. Лікарі підкажуть методи медичної допомоги, психологи і психотерапевти дадуть рекомендації щодо психотерапії, методу кризової інтервенції, інших методик.

Якщо залежна людина не хоче лікуватися

Фахівці Національного інституту зі зловживання алкоголем (США) радять:

1
Припини виконувати роль «рятівника/-ці». Близькі часто допомагають залежній людині виплутатися з ситуацій, пов'язаних із залежністю. Потрібно припинити це, щоб залежна людина самостійно відповідала за наслідки своїх дій.
2
Вибери час для розмови. Заплануй розмову незабаром після того, як виникла чергова проблема з поведінкою. Обери момент, коли близька людина твереза, ви обоє спокійні та можете поговорити сам на сам.
3
Говори конкретно. Скажи, що ти стурбований/-а залежністю близької людини і хочеш допомогти. Наведи недавні приклади поведінки, що створювала проблеми для сім'ї та для неї самої.
4
Заяви про наслідки. Повідом, що допоки близька людина не погодиться на лікування, ти діятимеш не з метою покарання, а щоб захистити себе і сім'ю від руйнівних наслідків її залежності. Твої вчинки можуть варіюватися від відмови піти на вечірку до рішення піти з дому, завершити стосунки. Водночас не кажи обіцянок, які не можеш виконати.
5
Будь готовим/-ою допомогти. Вивчи варіанти лікування. Якщо близька людина погоджується лікуватися, запиши її до лікаря. Запропонуй разом піти на перший прийом.
6
Поклич друга або подругу. Якщо близька людина надалі відмовляється від лікування, попроси її друга або подругу поговорити з нею з допомогою прийомів вище. Особливо сильний вплив може мати друг або подруга, що також одужує від залежності. Щоб переконати залежну людину лікуватися, часто потрібен вплив більше однієї людини і більше однієї розмови.
7
Об’єднай зусилля. Ти можеш об’єднатися з родичами, друзями, лікарем, щоби разом спонукати залежну людину до лікування. Цей підхід може бути ефективним, але діяти слід обережно. Керувати груповим впливом має лікар/-ка з досвідом.
8
Шукай підтримку собі. Погоджується близька людина на лікування чи ні – щоб залишатися в ресурсі, тобі знадобиться підтримка людей: просто близьких і тих, які перебувають у схожій ситуації. Знайди у собі сили, запишися до психолога або психотерапевта, піди на групу допомоги – наприклад, Ал-Анон.

Платформа Це Ок стала можливою завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю Veteran Hub і не обов'язково відображає погляди Державного департаменту США та IREX.