Широкомасштабне вторгнення російської федерації до України надзвичайно збільшило навантаження на українську медичну систему і персонал. Небачена кількість поранених і травмованих військових і цивільних, складність і тяжкість уражень, поєднання фізичних і психічних травм. Вагомою частиною українського суспільства є військові – люди, які беруть участь у бойових діях і перебувають у надскладних умовах військового побуту. Крім загрози поранень, це нерегулярне харчування і пиття, носіння важкого обладнання й амуніції, переохолодження або перегрівання, порушення режиму сну і відпочинку, постійні психоемоційні перевантаження. Усе це виснажує організм, може загострювати хронічні стани або навпаки – робити гострі стани хронічними. Важливо пам'ятати, що багато ветеранів і ветеранок ще з 2014 року мають певні порушення здоров’я і наслідки поранень. Зараз вони знову стали на захист країни.
Досвід лікування й реабілітації ветеранів і ветеранок з початком війни у 2014 році, значущість названих вище проблем свідчать: потрібно вже готуватися до відновлення учасників і учасниць бойових дій. Фізичні і «невидимі» наслідки поранень, важкість травмувань і завдана шкода здоров’ю, зокрема низка хронічних станів, відчутно погіршуватимуть якість їхнього життя. Розгляньмо особливості таких станів і специфіку надання допомоги.

Розуміння психопатогенезу

Проблема психосоматичних і соматопсихічних зв'язків актуальна майже з кінця 19 століття. Багато професійних шкіл і вчених у галузі психіатрії, психології, неврології, психодинамічного аналізу присвятили цій темі низку досліджень. Також є клінічний досвід українських фахівців і фахівчинь, зокрема ДЗ «Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів “Лісова поляна” МОЗ України», які працювали з постраждалими від воєнних дій за ці роки. Цей досвід показав, що ступінь соматизації внаслідок емоційних стресових чинників залежить від рівня вітальної загрози, яку пережив/-ла пацієнт/-ка. Якщо рівень психогенії має переважно соціальний характер, то симптоматика належить до більш класичних невротичних проявів. Якщо психогенний чинник має високий вітальний компонент, симптоматика набуває глибокої соматизації і поліорганного характеру. Тобто, чим більша загроза життю, тим більшою буде соматична відповідь. Війна і є такою надпотужною травмою і загрозою для життя, де особливо травмує те, що це умисні вчинки одних людей проти інших.

Лікування і реабілітація за інтегративним підходом

Надмірні фізичні й емоційні навантаження, умови у війську в багатьох ветеранів і ветеранок можуть формувати полісимптомальну патологію з інтерференційною синдромологічною структурою. Тобто класична формула «симптом – синдром – нозологія» не завжди зберігається. А симптомальна структура інтерферує: перехрещується між собою, стає поліморфною, коли складно виокремити певні нозології. Таким чином, клінічна картина є полісимптомною, переважно хронічного перебігу. Це потребує відповідних підходів до відновлювальної терапії і реабілітації. А саме, інтегративних (з низкою методів і технік) і мультидисциплінарних. Підходи, методи, техніки, засоби лікування необхідно динамічно корегувати залежно від стану пацієнта чи пацієнтки.

Персональний підхід до кожного пацієнта і кожної пацієнтки

Уніфіковане ведення з обов’язковим інтегративним і мультидисциплінарним супроводом необхідно поєднати з персональним підходом. Сформувати чітку індивідуальну програму для кожного пацієнта і кожної пацієнтки, що вкупі дасть найкращий результат.
Прикладом лікування і реабілітації є клінічна настанова «Ведення хронічних багатосимптомних захворювань» Міністерства у справах ветеранів США (VA) і Міністерства оборони США (DOD). Зазначимо тези, які можна застосовувати в роботі з пацієнтами і пацієнтками.
У визначенні настанови хронічне багатосимптомне захворювання (ХБЗ) має кілька постійних симптомів у більш ніж одній системі організму: наприклад, втома, головний біль, артралгії, міалгії, проблеми з концентрацією і увагою, порушення настрою, неврологічні, шкірні або шлунково-кишкові розлади. Вони мають бути постійними або частими понад шість місяців і суттєво заважати щоденному життю. Рекомендовано лікувати ХБЗ загалом, зокрема фіброміалгії, синдром подразненого кишківника і хронічну втому. Інші хронічні захворювання не внесено до систематичного огляду доказів цієї клінічної настанови. Утім, її рекомендації можуть стосуватися станів із численними хронічними симптомами і функціональними обмеженнями. Зокрема, вони корисно доповнять поточні рекомендації до лікування легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), посттравматичного стресового розладу (ПТСР), великого депресивного розладу. Передусім, коли пацієнт чи пацієнтка має численні хронічні симптоми, які не можна легко пояснити іншими станами.
Наголос на індивідуальному, максимально немедикаментозному інтегративному підході (з досвіду роботи з українськими ветеранами й ветеранками з 2014 року):

Втручання організовуються за типами та описані у відповідних розділах настанови: фармакотерапія, поведінкове здоров'я, комплементарні й інтегративні методи, фізичні вправи.
Застосування цього протоколу в роботі з ветеранами й ветеранками поліпшить оцінювання їхнього стану. Удосконалить співпрацю з пацієнтом чи пацієнткою, сім'єю й особами, які доглядають. Оптимізує лікування, мінімізує ускладнення і стани, яким можна запобігти. Покращить здоров'я і якість життя пацієнтів і пацієнток із хронічними багатосимптомними захворюваннями.