Робоча група переглянула накопичену літературу і докази щодо ведення пацієнтів і пацієнток із легкою черепно-мозковою травмою (лЧМТ) та оновила рекомендації попередньої версії настанови (2.0 від 2016 року).
Що оновилося:

Нова настанова має більш чітку і детальну методологію оцінки доказів, наявних у проаналізованій літературі.
Визначення лЧМТ не змінилося. Однак додано уточнення до класифікації тяжкості ЧМТ: відтепер нормальна структурна візуалізація – та, що не містить клінічно значущих проявів. А також уточнення до періодів травми:

У новій настанові — 19 рекомендацій клініцистам. Розгляньмо їх далі.

Умови ведення пацієнтів і пацієнток

Передусім робоча група рекомендує замість спеціалізованої допомоги для оцінювання і ведення більшості пацієнтів і пацієнток із лЧМТ застосовувати медичну допомогу первинної ланки. Прибрано рекомендацію оцінювати осіб, що мають симптоми черепно-мозкової травми, під час першого їхнього прояву.
По-друге, наразі немає підстав рекомендувати чи утримуватися від певних програм лікування для зменшення смертності, покращення функціонування і повернення працездатності у пацієнтів і пацієнток зі стійкими симптомами легкої черепно-мозкової травми.
Більшість пацієнтів і пацієнток із симптомами лЧМТ можуть отримати необхідне лікування у закладах первинної ланки. Та на думку робочої групи, частині тих, хто має стійкі симптоми, потенційно допоможуть індивідуальні програми з мультидисциплінарною командою. Утім, переваги від таких програм не надто переважають потенційні ризики щодо часу, фінансів і стигматизації.

Діагноз і оцінювання лЧМТ

Відтепер рекомендовано оцінювати симптоми, що проявилися за 30 днів після лЧМТ чи пізніше як ті, що виникли з нетравматичних причин (рекомендація 3). У попередній версії вже були рекомендації робити цільове діагностування, специфічне для таких симптомів, однак не було рекомендації вважати їх нетравматичної природи.
Натомість не рекомендовано брати будь-які біомаркери сироватки крові, щоб встановити діагноз лЧМТ або надати допомогу пацієнтам і пацієнткам із лЧМТ. Також досі не рекомендовано застосовувати ЕЕГ і нейровізуалізацію для об’єктивізації лЧМТ (рекомендація 4). Робоча група наголосила, що лЧМТ є клінічним діагнозом. І дійшла висновку, що досі немає переконливих доказів користі від лабораторних, візуалізаційних чи фізіологічних тестів для діагностики лЧМТ або вибору схеми лікування. У попередній версії робоча група не рекомендувала застосовувати певні біомаркери (GFAP, HCE, AMPAR, S100-B, UCH-L1), тепер не рекомендує їх узагалі.
Не рекомендовано застосовувати комп’ютеризовані скринінгові нейропсихологічні батареї тестів для рутинної діагностики і догляду за пацієнтами й пацієнтками із симптомами ЧМТ (рекомендація 5). Натомість у попередній версії не рекомендували комплексне і цілеспрямоване нейропсихологічне тестування. Як і в попередній версії, не рекомендовано робити комплексне нейропсихологічне/когнітивне тестування протягом 30 днів після лЧМТ (рекомендація 6).

лЧМТ і когнітивний дефіцит у майбутньому

Додано дві нові рекомендації:
Немає достатніх підстав стверджувати, що єдина або множинна лЧМТ збільшує ризики мати нейрокогнітивний дефіцит у майбутньому (рекомендація 7). Як і стверджувати, що демографічні чинники і чинники, які належать до особливостей травми або пов’язані з веденням пацієнта чи пацієнтки, збільшують ризики осіб з ЧМТ мати нейрокогнітивний дефіцит у майбутньому (рекомендація 8). Утім, на це потрібно зважати під час консультування.

Вплив лЧМТ на лікування

Зберігається рекомендація не корегувати прогноз і стратегію лікування залежно від механізму травми (рекомендація 9). Немає значущих доказів різного перебігу лЧМТ залежно від механізму травми, як і доказів потенційної користі чи шкоди від корегування стратегії лікування.

Лікування симптомів

Змінилися рекомендації до когнітивної реабілітації. Передусім прибрано рекомендацію обов'язково направляти пацієнтів і пацієнток зі стійкими когнітивними симптомами (30-90 днів) на діагностику – структуровану когнітивну або нейропсихологічну оцінку для визначення функціональних обмежень і встановлення лікування. Тепер рекомендовано пацієнтів і пацієнток із симптомами лЧМТ і проблемами з пам’яттю, увагою, виконавчими функціями попри належне ведення інших проблем (сну, болю, поведінкового здоров’я, головного болю, запаморочень) направляти на пробні заняття з когнітивної реабілітації, які надає клініцист (рекомендація 10). Фактично, ця рекомендація не змінилася. Однак тепер для когнітивної реабілітації не рекомендовано застосовувати комп’ютерні програми, які пацієнт або пацієнтка виконує самостійно без контролю клініциста (рекомендація 11). Прибрано рекомендацію не пропонувати ліки, харчові і біологічно активні добавки, рослинні препарати для поліпшення нейрокогнітивних ефектів, пов’язаних із лЧМТ.
Прибрано рекомендацію неодмінно оцінювати пацієнтів і пацієнток із симптомами лЧМТ на наявність психологічних або поведінкових симптомів після лЧМТ. Натомість рекомендовано вести пацієнтів і пацієнток із психічними розладами за стандартними схемами лікування незалежно від того, чи мають вони лЧМТ, чи ні (рекомендація 12). Робоча група пояснює таке уточнення тим, що наразі немає доказів на користь певної терапії психічних розладів для пацієнтів і пацієнток із лЧМТ. Отже, лікування психічних розладів за відповідними клінічними настановами незалежно від наявності чи відсутності лЧМТ має більше потенційної користі, ніж ризиків.
Прибрано рекомендацію адаптовувати та персоналізовувати лікування головного болю до клінічних особливостей і уподобань пацієнта чи пацієнтки. Натомість рекомендовано застосовувати клінічну настанову VA/DoD для ведення головного болю на первинній ланці (2019).
Зберігається рекомендація пропонувати пацієнтам і пацієнткам із запамороченнями і порушеннями балансу внаслідок лЧМТ специфічну вестибулярну реабілітацію або пропріоцептивні терапевтичні вправи (рекомендація 13).
На час написання настанов не було достатніх доказів за чи проти певного лікування проблем із зором чи шуму у вухах унаслідок лЧМТ (рекомендації 14 і 15).
Прибрано рекомендацію персоналізувати лікування проблем зі сном відповідно до особливостей і вподобань пацієнта чи пацієнтки, а також прибрано пріоритетність різних типів лікування. Відтепер для ведення проблем зі сном незалежно від наявності/відсутності лЧМТ рекомендовано застосовувати керівництво VA/DoD для ведення розладу хронічного безсоння й обструктивного апное уві сні (2019).
Додано зауваження, що немає достатніх доказів за чи проти різних терапій симптомів, спричинених фізичним навантаженням (рекомендація 16).

Методи лікування з недостатніми доказами ефективності

Додано заяву про недостатність доказів за чи проти акупунктури, тай чі, медитації, майндфулнес, йоги, масажу, хіропатичної терапії, краніальної електростимуляції (CES), сенсорної депривації (рекомендація 17).
Додано рекомендації не застосовувати гіпербаричну оксигенацію і транскраніальну магнітну стимуляцію (ТМС) для лікування пацієнтів і пацієнток із симптомами лЧМТ (рекомендації 18 і 19). Аргументами стали значущі докази неефективності і небезпечності гіпербаричної оксигенації: її потенційна шкода значно переважає потенційну користь. Потенційна шкода ТМС (судомні напади, посилення головного болю) з аналізу літератури теж переважає потенційну користь, докази якої слабкі.
Прибрано рекомендацію звертатися до місцево призначеного фахівця з ЧМТ, якщо симптоми не зникають протягом 30-90 днів, не піддаються лікуванню первинною лікарською медико-санітарною допомогою та істотно впливають на повсякденне життя.
Прибрано заяву, яка не рекомендувала планове звернення по спеціалізовану допомогу більшості пацієнтів і пацієнток із лЧМТ в анамнезі. Прибрано рекомендацію пацієнтам і пацієнткам зі стійкими симптомами, які не піддаються лікуванню, звернутися до координаторів медичних послуг первинної ланки для додаткового навчання психологічної допомоги, координації та підтримки. Фактично, ці рекомендації об’єднано в рекомендацію 1.
Прибрано заяву про недостатність доказів за чи проти мультидисциплінарного ведення пацієнтів і пацієнток із хронічними симптомами після лЧМТ.
Також робоча група додала чимало напрямів для майбутніх досліджень, оскільки наявні рекомендації потребують більшої доказової бази.
Оновлено й розділ «Керування клінічними симптомами». Основні зміни такі:

Насамкінець додано розділ із додатковими освітніми матеріалами й ресурсами, корисними покликаннями для надавачів послуг, ветеранів і ветеранок, їхніх родин.