Якщо пацієнт чи пацієнтка має бойовий досвід

У цій статті розповідаємо, які скарги на здоров’я виникають у військових з бойовим досвідом. Який підхід варто застосовувати до діагностування, лікування й відновлення пацієнтів-ветеранів.

  • Illustration

    Людмила КоваленкоНевролог ДЗ Лісова поляна

Участь у бойових діях впливає на психічну, психологічну, фізичну сферу. Після пережитих подій військові, що повертаються з війни, потребують підтримки й тривалого відновлення. Можуть змінитися їхнє ставлення до оточення та порушитися соціальна взаємодія, виникати конфлікти в родині, проблеми з працевлаштуванням.
Адаптуватися до цивільного життя допоможе комплексний підхід. Важливою є довіра пацієнта чи пацієнтки до лікаря чи лікарки, взаємодія між ними. Тоді пацієнт чи пацієнтка зможе емоційно відкритися, розповісти про скарги, переживання. У спілкуванні слід надавати перевагу психологічній підтримці. Вона має бути доступною для людей, які пережили травматичні стрес-чинники. Зокрема, кожний лікар і кожна лікарка має вміти комунікувати з пацієнтами й пацієнтками з бойовим досвідом.

Що означає комплексний підхід

Сімейні лікарі, психологи, неврологи, психіатри, ортопеди-травматологи, нейрохірурги, отоларингологи, психотерапевти, фізичні терапевти мають співпрацювати для вчасного діагностування та визначення тактики лікування. Це ефективно поліпшить самопочуття пацієнта чи пацієнтки, запобіжить ускладненням. Слід пам’ятати про загострення хронічних захворювань унаслідок незбалансованого харчування, нерегулярних сну й відпочинку, постійного стресу. Якщо потрібно, за згодою пацієнта чи пацієнтки до процесу лікування може залучатися родина. Під час розмови для збору анамнезу слід звертати увагу на всі скарги.

Скарги можуть стосуватися:

    Фізичних травм кінцівок (посттравматичні нейропатії, фантомні болі після втрати кінцівки) з больовими синдромами різного ступеню, порушеним функціонуванням кінцівок, пересуванням на милицях чи колісному кріслі.
    Поведінкові зміни: амнезія, агресія, імпульсивність, збудження, когнітивні розлади, марення, розлади сну (дисфункція сну, безсоння), емоційні розлади (депресія, тривога). Все це може бути наслідком внутрішньочерепних травм (ВТ), повторних струсів головного мозку. Надалі призводити до хронічної травматичної енцефалопатії, посттравматичних синдромів.
    Посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Ознаки ПТСР можуть проявитися одразу чи за кілька місяців після травми. Це тривожно-фобічні стани, інтрузії, флешбеки, порушення пам'яті, розлади сну, апатія, небажання жити, відчуття напруги і тривоги, зміна поведінки, будь-які ознаки виснаження ЦНС, притуплення емоцій, звуження свідомості, відсутність задоволення, радості від життя, соціальна відчуженість. Якщо є підозра на ПТСР, пацієнта чи пацієнтку слід спрямувати до лікаря-психіатра для діагностування і призначення лікування.

Після внутрішньочерепних травм (ВТ), акубаротравм, травм кінцівок для діагностування важливо оцінити неврологічний статус. За необхідності, якщо немає протипоказань, провести дообстеження: магнітно-резонансну томографію (МРТ), комп’ютерну томографію (КТ) головного мозку, аудіограму, вестибулометрію, КТ-ангіографію, електроенцефалографію (ЕЕГ), електронейроміографію (ЕНМГ).
Лікування має базуватися на доказовій медицині та відповідати міжнародним стандартам. Головними є психологічна реабілітація, фізична активність, дотримання режиму сну і відпочинку, заняття для покращення когнітивних функцій. Медикаментозне лікування є симптоматичним, допускає застосування ноотропів, вітамінів, снодійних, антидепресантів, седативних, антипсихотичних, судинних препаратів.
Оцінювання фізичного, психічного, психологічного здоров’я військових, які захищають незалежність України на війні, наразі є одним із головних завдань медиків. Важливо вчасно виявити проблеми зі здоров’ям, призначити лікування, за потреби спрямувати до спеціалізованого закладу для дообстеження, лікування, реабілітації.