Як працювати з ветеранами у кризовому стані

Кожна людина впродовж життя може переживати ряд кризових ситуацій, на які реагуватиме стресом. Ветерани також не убезпечені від таких реакцій. Тож, у роботі ви можете стикатися з ветеранами у гострому стресі.

Illustration

Зрозуміти, що ваш клієнт або пацієнт знаходиться в кризовому стані (також його визначають як стан гострої стресової реакції), можна за сукупністю реакцій.

Ви маєте справу з людиною в гострому стресі, якщо вона:

    Відчуває страх та безпорадність
    Важко формулює думку та комунікує
    Сильно роздратована та, можливо, поводиться агресивно
    Жаліється на часті головні болі
    Має помітну напругу в м’язах
    Скаржиться чи має ознаки пришвидшеного серцебиття
    Має порушення сну
    Втратила апетит
    Прагне ізолюватись
    Може почати зловживати алкоголем (як спосіб справлятись зі стресом)
    Має підвищену конфліктність
    Має підвищену тривожність
    Конфліктує з близькими людьми, родиною чи оточенням
    Має тремор у кінцівках

Особливої уваги потребують пацієнти чи клієнти, які проявляють суїцидальні наміри. Часто їх важко розпізнати, проте можна орієнтуватись на певні фактори ризику скоєння самогубства, зокрема:

    Якщо в анамнезі була спроба самогубства
    Хтось у родині скоїв самогубство
    Виказує ідеї самогубства
    Переживає гострий стрес
    Має невиліковну хворобу
    Переживає депресивний епізод
    Має психіатричний розлад
    Поводиться імпульсивно
    Зловживає алкоголем
    Має у доступі засоби для самогубства
    Самотність
    Має проблемні стосунки
    Має фінансові проблеми
    Переживає соматичну хворобу з болем
    Нещодавно втратила близьку людину

Такі пацієнти або клієнти можуть:

    Заявляти про намір скоїти самогубство
    Висловлювати думки схожі на «всім буде краще без мене чи нас» — ветерани можуть ототожнювати себе з побратимами й посестрами й комунікувати від імені всієї спільноти: що «ми [ветерани], нікому не потрібні»
    Відчувати безпорадність та безнадію, гнів, сильний смуток та тугу
    Мати різкі зміни настрою
    Виявляти ознаки тунельного мислення — сфокусованість на проблемі — пацієнт/клієнт не бачить альтернативного способу впоратись зі своєю проблемою чи станом
    Завершувати всі справи, ніби прощаючись з усіма: наприклад, роздавати борги

Стратегії поведінки можуть відрізнятись, коли ви зіштовхуєтесь з гострою стресовою реакцією, дистресом або суїцидальним наміром.

На жаль, точно передбачити суїцид неможливо, але потрібно обов’язково проводити оцінку того, що каже пацієнт, та факторів ризику.

Оцінка факторів ризику суїциду

Зелений (у довготривалій перспективі)

Низький

Окремі суїцидальні думки, які сприймаються критично. Сильні фактори «за життя». Немає планування суїциду.

Жовтий (у короткотривалій перспективі)

Помірний

Є думки про суїцид, але присутній опір цим думкам. Елементи планування присутні, але дуже нечіткі. Стверджує, що «не зробить цього».

Помаранчевий (у короткотривалій перспективі)

Високий

Є думки про суїцид, вони часті, мало опору до них, втім опір є. Присутній продуманий план, обрані засоби скоєння суїциду. Каже, що вагається, що старатиметься цього не зробити.

Червоний (негайний)

Критично високий

Є думки, вони часті, опору немає. Присутній продуманий план, обрані засоби скоєння суїциду. Каже, що «це єдиний вихід», стверджує, що зробить це.

Як треба поводитись:

    Говорити про думки пацієнта прямо, не уникаючи
    Сприймати страждання та наміри пацієнта серйозно
    Поводитися спокійно — не панікувати, бути стабільним як зовнішньо, так і внутрішньо
    Слухати уважно
    Мотивувати звертатись за фаховою допомогою
    Не осуджувати
    Говорити про те, що ти бачите страждання людини

Як НЕ треба поводитись:

    Знецінювати страждання людини
    Ніколи не можна казати «все буде добре»
    Ігнорувати проблему
    Навантажувати великою кількістю інформації
    Залишати людину наодинці
    Давати поради, якщо ти не маєте відповідної компетенції або підготовки
    Не давати обіцянок, зокрема, не обіцяти зберігати все сказане в таємниці