Протоколи, настанови, рекомендації та стандарти — лікарі по всьому світу керуються цими документами щодня.
29 грудня 2016 року МОЗ України запровадило застосування міжнародних протоколів лікування. Раніше лікування пацієнтів відбувалося згідно зі стандартами, визначеними наказами МОЗ, які часто не враховували міжнародного досвіду, а використовувати міжнародні протоколи було неможливо.
До 2017 року система охорони здоров’я України пропонувала лікарям багато видів документів й інструкцій, що часто не були узгоджені між собою. Крім цього, медичні заклади могли на власний розсуд адаптувати національні протоколи до своїх можливостей, а не навпаки – тягнутись до стандартів. Часто така практика геть не відповідала потребам та інтересам пацієнтів.
Тож розберімося, що в реаліях України є протоколами, що — настановами, та чим врешті-решт може користуватись український лікар.

Згідно з нормами української системи охорони здоров’я, різниця між Клінічними протоколами та Клінічними настановами полягає лише у процесі їхнього затвердження. При цьому, зміст протоколів та настанов може бути ідентичним.

Використання міжнародних протоколів значно впливає на підхід лікарів до роботи. Сучасні протоколи ґрунтуються на останніх дослідженнях. Якщо спиратися у роботі на сучасні дослідження, то пацієнти отримають найновіші здобутки науки з усього світу.

Тепер кожен медик має право вільно обирати апробовані форми, методи та засоби лікарської діяльності. Українські лікарі можуть впроваджувати сучасні досягнення медичної та фармацевтичної науки та практики у встановленому порядку, а також мають право безоплатно користуватися соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією.