Що таке залежна поведінка
Описати залежну поведінку можна на прикладі алкогольної залежності. Залежність у військових і цивільних виникає однаково. У чоловіків і жінок її виникнення майже не різниться.
Андрій КарачевськийЛікар-психіатр, нарколог
Діагноз алкогольної залежності за Міжнародною класифікацією хвороб ВООЗ (МКХ-10) ставлять тоді, коли певний час протягом року спостерігаються три або більше явищ:
Сильне бажання, нездоланний потяг до алкоголю.
Утім, більшість людей вживають алкоголь, бо хочуть цього. Тож цей критерій є умовним, а визначення сильного, нездоланного бажання – суб'єктивним.Труднощі з контролем вживання: початку, закінчення, об’єму випитого.
Зменшується, а згодом втрачається контроль за об'ємом випитого, поведінкою. Це тому, що зникає відчуття насичення, коли вже досить. Людина п’є надміру, робить вчинки, про які шкодує. Агресивно поводиться, потрапляє в неприємності. Втрата контролю швидко розвивається у людей, які мають захворювання печінки, черепно-мозкові травми, генетичну схильність до алкогольної залежності.Фізіологічний стан відміни, який виникає зі зменшенням чи припиненням вживання. Виникає синдром відміни алкоголю. Алкоголь вживається, щоб зменшити чи уникнути симптомів абстиненції.
Синдром відміни розвивається за 5, 10, 15 років надмірного вживання. Може виникнути раніше, якщо є захворювання печінки, мозку, схильність до залежностей. Проявляється наступного дня: головний біль, озноб, пітливість, тривожність. У більш важких випадках виникають високий артеріальний тиск, тремтіння кінчиків пальців (тремор), часом нудота, блювання. Спочатку людина витримує ці прояви, за один-два дні вони минають. За важкої залежності синдром відміни призводить до нездоланного бажання випити (потягу). Людина вживає майже щодня, виникають запої. Можливі розлади сприйняття: галюцинації, порушена орієнтація у просторі й часі – настає алкогольний делірій. Він потребує стаціонарного лікування.Ознаки толерантності. Коли потрібно щоразу більше алкоголю, щоб досягнути того ж відчуття сп’яніння. Збільшується кількість, міцність напоїв. Оскільки відчуття насичення зникає, людина з настанням бажаного стану вживає далі.
Прогресивне нехтування іншими задоволеннями, зацікавленнями: спортом, читанням книг абощо. Інколи людину нічого не цікавить, крім алкоголю. Збільшується час на пошук, вживання. Щоби прийти до тями опісля.
Вживання алкоголю попри конфлікти в родині, виразні ознаки згубних наслідків. Це головний біль, панкреатит, цироз печінки, важкі фізичні або депресивні стани після періодів запоїв, погіршення когнітивних функцій. Людина вважає, що важкі депресивні стани є причиною вживання, а не наслідком.
Які бувають запої
Після певної події
Нового року, Дня народження, зустрічі з давнім другом, поминок побратима. Маючи труднощі з контролем випитого, людина п’є надміру, наступного дня шкодує. Однак порада друзів чи звичка похмелятися призводить до того, що наступного або ще кілька днів вживає алкоголь. Припиняє, бо нарікають близькі, потрібно йти на роботу. Декілька днів потерпає від синдрому відміни. Певний час (тиждень, місяць, пів року) не вживає алкоголь зовсім. Близькі і сама людина не здогадуються, що у неї – алкогольна залежність.
Бажання виникає спонтанно
Залежна людина вирішує: чому б трохи не випити. Після невеликої порції алкоголю не може зупинитися протягом 5–7 днів. Коли організм уже не може вживати алкоголь, людина припиняє самостійно або з допомогою медикаментозного лікування (дезінтоксикації). Однак за декілька днів, тижнів це повторюється. Під час запою людина зазвичай не здатна виконувати робочі, службові обов’язки, навчатися. Погіршуються взаємини з близькими, колегами.
Крім запоїв, існує «постійний тип пияцтва», коли з року в рік залежна людина щодня вживає алкоголь: в обід, увечері. Може не зазнавати осуду. Однак у «тверезі» дні відчуває тривогу, посилене серцебиття і потовиділення, тремтіння рук. Не з’ясувавши причин, цю людину лікують від так званої «вегето-судинної дистонії», панічного розладу, хвороб щитоподібної залози. Таке зловживання також поступово погіршує професійні навички, родинні стосунки.
Ветерани і ветеранки, чинні військові часом починають вживати алкоголь як засіб для заспокоєння, сну. Зокрема ті, хто мають контузії, прояви ПТСР. Однак нейрофізіологія сильно розбалансовується, і вже без алкоголю не вдається заснути. Залежність розвивається стрімко.
Виявити залежність допоможуть опитувальники. Найпростіший – скринінгові питання CAGE. Людині необхідно відповісти, чи за минулий рік:
C – Виникала думка, що їй варто вживати менше алкоголю.А – Були люди, які набридали засудженням, що він або вона вживає алкоголь.G – Відчував/-ла провину, що вживає алкоголь.Е – Були випадки, коли потребував/-ла похмелитися, випити зранку, щоб заспокоїти нерви.Якщо є відповідь «так» на одне-два питання, це зловживання алкоголем. Варто про це поспілкуватися з фахівцем. Якщо є три-чотири відповіді «так» – ймовірно, у людини алкогольна залежність. Необхідно звернутися по допомогу до фахівців.
Також є тест для визначення зловживання алкоголем AUDIT, його рекомендує ВООЗ.
Як лікувати алкогольну залежність
Є психотерапевтичні методи та медикаментозна терапія. Протокол NICE, що базується на наукових доказах, рекомендує такий психотерапевтичний підхід:
Для всіх людей, які зловживають алкоголем, проводити мотиваційні втручання під час первинної оцінки:
– допомогти розпізнати наявні або потенційні проблеми, пов’язані зі вживанням;
– допомогти зрозуміти свою амбівалентність, заохочувати до позитивних змін, наголошувати на здатності змінюватися;
– проявляти зацікавленість, підтримку. Уникати аргументації, конфронтації.Якщо людина звертається з проблемою зловживання алкоголем, поінформувати про групи допомоги. Наприклад, Анонімні Алкоголіки.
Людям, які зловживають алкоголем або мають легку алкогольну залежність, пропонують когнітивно-поведінкову терапію, лікування у терапевтичній спільноті (вид тривалої реабілітації). Якщо у людини є партнер або партнерка, що хоче брати участь у лікуванні — поведінкову терапію пар.
Якщо людині не допомагають психологічні втручання або немає належних фахівців, лікар/-ка за протоколом може запропонувати медикаментозну терапію. Важливо пам'ятати: будь-які ліки призначають лише лікарі. Самостійне лікування може зашкодити.
Ефективність інших методів і медикаментів не доведена. Їхнє застосування можливе, однак наразі не рекомендоване міжнародними клінічними протоколами.