Повернення з війни: перший місяць
Повернення додому – частина твого шляху воїна. До нього важливо ставитися усвідомлено. Передусім, ти змінився/-лася. Це нормально. Розповідаємо, що ти можеш проживати на цьому етапі та як перейти до цивільного життя з турботою про себе.
Олег ГуковськийПсихотерапевт, супервізор
Тарас КоваликВетеран, бодинаміст практик
У кожного ветерана і ветеранки свій досвід війни. На блокпосту, в тилу, на «нулі» він, безумовно, є різним. Як і психологічний стан після завершення служби. Можуть змінитися стосунки з близькими. Ти можеш постати перед очікуваннями суспільства до тебе, матимеш власні очікування до нього. Будеш проживати різні емоції щодо повернення, коли «свої» ще на передовій: від полегшення до страху, сорому, злості, вини. Зв’язок із побратимами і посестрами залишиться міцним. Водночас тобі потрібно повернутися до спільноти, яка тебе чекає, сформувати нове коло «своїх».
Повернення з війни має певні фази та відбувається на кількох рівнях: фізичному, психічному, соціальному, духовному. Перший місяць – найважчий. Твої психіка і тіло ще живуть за звичаями війни. Коли є тісний зв'язок із людьми, що прикривають, оберігають сон, а бойові завдання окреслює командир. Важливо поступово звикати до цивільного темпу життя, принципів спілкування і досягнення цілей. Найважливішим постає фізичне і психологічне відновлення.
Що ти можеш проживати з поверненням додому
Після повернення із зони бойових дій ти можеш проживати такі симптоми бойового стресу:
Повторне переживання подій
Це яскраві нав’язливі образи, спогади: від легких інтрузій (коли тимчасово виникає відчуття, що подія повторюється в теперішньому) до серйозних флешбеків (коли ти не розумієш, де зараз перебуваєш), повторюваних снів, нічних жахіть. Повторне переживання супроводжується сильними, непереборними емоціями: страх, жах; сильними тілесними відчуттями: серцебиття, запаморочення, жар.
Уникнення або втеча
Щоб захиститися від повторного переживання травматичної події, ти уникаєш думок і спогадів про неї, людей, розмов, діяльності чи ситуацій, що нагадують про подію. Можеш навіть змінити оточення: роботу, переїхати до іншого міста, щоб уникнути нагадувань. Буває навпаки: повністю занурюєшся у тему війни, волонтерства, нехтуючи родиною, дітьми, загалом цивільним життям. Це також втеча.
Негативні думки
Виникають почуття ізольованості, власної чужості, соціальне відмежування:
– Посилюється негативне уявлення про себе і світ, незадоволення суспільством і владою.
– Втрачається сенс і розуміння, заради чого загинули найкращі.
– Знижується пам’ять: забуваєш імена, послідовність дій, подій. Можеш не згадати певні події на фронті (амнезія).
– Знижується працездатність: тобі здається, що «гальмуєш». Виникають труднощі з плануванням. Зникає бажання щось робити, зростає пасивність.
– Немає зацікавлень, задоволення, радості від того, що раніше тішило.
– Ставиш під сумнів почуття до близьких: «я не знаю, чи ще люблю її/його».
– Маєш почуття провини, безнадії, туги.
– Виникають суїцидальні думки і поведінка: «я тут нікому не потрібен/-на».Гіперзбудливість
У тебе можуть бути підвищена пильність, настороженість, посилений страх від несподіваних подразників. Наприклад, падіння на землю, пришвидшене серцебиття від раптового звуку сирени. Можуть сформуватися нові звички: не сидіти спиною до дверей, постійно перевіряти дзеркала заднього виду, телефонувати рідним та перевіряти, чи вони в безпеці. Наприклад, чи спустилися в укриття.
Ти можеш зазнавати коливань настрою, дратівливості, нападів люті. Мати поверхневий сон з частими прокиданнями, безсоння, головні болі, тривогу, панічні атаки. Тобі може бути складно концентрувати увагу чи, навпаки, розслабитися.
Усе це може призводити до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм). Якщо такі ознаки бойового стресу тривають понад місяць, призводять до погіршення якоїсь зі сфер життя – це може свідчити про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Необхідно звернутися до фахівця: психотерапевта чи лікаря-психіатра. Діагноз ПТСР ставить лише лікар-психіатр.
Симптоми бойового стресу є необхідними реакціями на фронті. Підвищена пильність, швидкі реакції, чіткий фокус на виконанні бойового завдання, емоційний самоконтроль допомагають вижити і перемогти. Однак у цивільному просторі можуть призводити до проблем зі здоров'ям і стосунками, соціальним життям. У цьому парадокс ПТСР: «Частина травми війни у тому, що ти покидаєш війну» (Себастьян Юнґер).
На ПТСР впливає попередній життєвий досвід, дитячі травми, наявність сенсу життя, родинної і соціальної підтримки. За статистикою він залишається протягом життя у 5–20% ветеранів і ветеранок. Симптоми ПТСР можуть виникнути не одразу, а за 3–6 місяців і більше. Будь уважним/-ою до себе і своїх побратимів, посестер. Звертайся по підтримку, ділися своїм станом, коли він погіршується. Це може статися на похороні важливої людини, коли біль втрати гранично загострюється.
Спонтанне зцілення і посттравматичне зростання
У перший тиждень після повернення 90% військових мають симптоми бойового стресу. Протягом місяця у більшості вони зменшуються. Може також відбутися спонтанне зцілення. Водночас може відбуватися посттравматичне зростання:
Як найкраще повертатися до цивільного життя
Для переходу тобі потрібен час. Тому головне – дай собі його.
Усвідом свою нову ідентичність
Ти завжди будеш воїном. Однак тепер – у статусі ветерана або ветеранки. Для переходу може бути корисна тривала мандрівка, похід, паломництво. Самостійно чи з побратимами, посестрами.
Знайди свій сенс у новому статусі
Тепер ти можеш бути з родиною, приносити користь у волонтерських проєктах, підтримувати своїх на фронті, в тилу.
Май своє безпечне місце
Таке, де ти можеш відпочити (навіть від близьких).
Оточи себе безпечними людьми
Це друзі, лікарі, юристи, психологи, волонтери, інші ветерани й ветеранки, організації для ветеранів і ветеранок, які допомагають з юридичних, соціальних, психологічних питань (Veteran Hub, ГО «Блакитний Птах»).
Практикуй самовідновлення і саморегуляцію:
– Май час на себе, на маленькі радощі.
– Читай дві добрі новини щодня.
– Віднови ритм: спостерігай за природою, дітьми, бери участь у сезонних і щоденних справах (збір врожаю, підготовка до зими, прогулянки з собакою).
– Займайся мистецтвом, творчістю: малюванням, музикою, танцями, гончарством тощо.
– Займайся цікавим тобі спортом.Піклуйся про здоров'я
Якщо у тебе є біль, безсоння, тривога – звернися по допомогу до психолога/-ині, груп підтримки. Лікарі можуть призначити медикаменти.
Тренуй мозок
Веди щоденник: став малі цілі на щодень, щовечора рефлексуй. Читай книги, медитуй, вивчай нове.
Що не варто робити