Почуття та емоції після звільнення зі служби і як із ними впоратися
Твій військовий досвід, як і ти сам/а, — унікальні. І особливості твоїх емоцій та стану після звільнення зі служби залежатимуть від багатьох чинників, зокрема від причини звільнення та обставин повернення додому. Схарактеризуємо найпоширеніші емоційні стани ветеранів і ветеранок після звільнення й розповімо, як навчитися регулювати свої емоції.
Анастасія Приступа
Клінічна психологиня, консультантка в методі КПТ, тренерка груп підтримки
Олеся Скорик
Редакторка
Ти знаєш, як це — відчувати різні емоції, та не завжди можеш легко їх описати та пояснити, чому власне це відчуваєш. Тому в цій статті ми спочатку докладніше поговоримо про емоції та їхні функції, потім, які емоції ти можеш відчувати під час повернення додому, а також, якою може бути специфіка твоїх емоцій залежно від досвіду повернення. Ти можеш переходити одразу до тих розділів, які цікаві тобі.
Що таке емоції та які їхні функції
Емоції — це твої реакції та переживання, що виражають твоє ставлення до внутрішніх (думки, спогади, мрії) і зовнішніх (події, ситуації) подразників. Здебільшого емоції короткочасні — як реакції на щось «тут і зараз», наприклад, радість від приємної новини чи розчарування щодо невдачі. У цьому їхня відмінність від почуттів. Останні стійкіші за емоції та виражають твоє довготривале ставлення до чогось чи когось, наприклад, почуття кохання чи обов’язку.
Ти міг/могла зустрічати розподіл емоцій на позитивні й негативні, але це не зовсім коректно, адже наука не розрізняє умовно добрих (позитивних) і поганих (негативних) емоцій. Правильно говорити про емоції, які приємні для переживання, — радість, щастя, гордість, цікавість, захват тощо, та неприємні для переживання — сум, страх, тривога, розпач, гнів, сором тощо.
Коли ти переживаєш ту чи ту емоцію, то можеш відчувати певні зміни в тілі, наприклад: ● зниження температури тіла чи певних його ділянок — холодні кінцівки під час страху, звідси й народний вислів «у мене все похололо»;● підвищення температури тіла й характерне почервоніння шкіри в районі голови та шиї — під час переживання сорому, як кажуть, «зашарівся/лася»; ● прискорення серцебиття — у момент злості чи тривоги, ніби «серце із грудей вистрибує»;● сповільнення серцебиття — під час раптового страху, як «душа в п’яти втекла».
Навіщо ж нам потрібні емоції?
Науковці розрізняють три основні функції емоцій:
Орієнтація або оцінка — зрозуміти, чи те, що відбувається навколо мене, безпечне/небезпечне, бажане/небажане. Наприклад, ти чуєш певний звук. Який він для тебе? Якщо умовно має знак «+», то, найімовірніше, ти відчуватимеш щось із діапазону — задоволення, спокій, цікавість; якщо «-», то з’явиться дещо на кшталт роздратування, тривоги, страху.
Спонукання до певної поведінки — активація чи гальмування, поки не буде досягнутий певний результат. Продовжимо приклад зі звуком. Якщо ти ідентифікував/ла звук як неприємний (будильник у телефоні), то, найімовірніше, відчуватимеш роздратування (відтінок злості), що спонукатиме тебе виконати певну дію, щоб припинити цей звук (прокинутись, знайти телефон, щоб вимкнути будильник і, можливо, продовжити сон).
Забезпечення зворотного зв’язку щодо певної потреби — ти відчуваєш приємний емоційний фон, якщо потреба задоволена (продовжуєш спати), і невдоволення, якщо потреба незадоволена (я не вимкнув/ла будильник, бо не зміг/змогла знайти телефон, і він продовжує дзвеніти).
На перший погляд, розібратися просто: якщо подразник зі знаком «+», то залишай його, якщо з «-», то намагайся усунути й оціни результат. Але все ускладнюється, коли в тебе є багато рівнів потреб, коротко- та довгострокових цілей і планів, які потрібно координувати. Наприклад, якщо будильник будить тебе, щоб ти пішов/ла на роботу, то з одного боку залишається незадоволеною твоя потреба у відпочинку (якщо ліг/лягла пізно, маєш неглибокий переривчастий сон, можливо, із періодичними жахливими сновидіннями). А з іншого — ти потребуєш професійної реалізації, для задоволення якої маєш виконувати певні обов’язки (бути на робочому місці о 9:00, зробити певні професійні задачі тощо). У такому випадку може виникати амбівалентність типу «і хочу, і не хочу» (і хочу спати, і хочу мати роботу). Оскільки емоції не чинять прямої дії, а лише спонукають тебе до неї, то за допомогою когнітивної сфери ти можеш оцінити це спонукання й вирішити, чи доцільно виконувати ту чи ту дію. Але врахуй: щоб приймати такі рішення, потрібен час, ресурс та відповідні навички.
Емоції під час повернення додому
Звільнення зі служби юридично — майже одномоментна дія, що часто може не збігатись із твоїм бажанням. Тоді як, щоб прийняти рішення про припинення служби психологічно, ти можеш потребувати більше часу. Адже саме з визнання починається процес усвідомлення початку нового етапу у твоєму житті — етапу після служби та формування нового образу себе. Період усвідомлення є перехідним, адже ти вже не є частиною військової структури й водночас ще не інтегрований/а в цивільне середовище. Тому, як і під час будь-якого перехідного етапу, ти можеш відчувати багато суперечливих емоційних станів та переживань.
Твоя служба в період повномасштабного вторгнення може бути сповнена як неймовірно болючих моментів, поранень, виснаження, втрат, так і високодуховних переживань братерства, єдності, відчуття надважливого сенсу твоїх дій. Війна як безпосередня загроза життю і здоров’ю поляризує мислення: світ постає в чорно-білих тонах, а вміння швидко розрізняти своїх і чужих, добре та погане, безпечне й небезпечне — стає запорукою виживання. Також загострюються реакції на подразники, адже від швидкості реакції часто залежить власне життя чи життя тих, хто поруч. З огляду на такі пристосувальні зміни психіки, повернутися до умов цивільного життя після звільнення зі служби може бути викликом для тебе. Моделі мислення й поведінки, які ти відточив/ла до автоматизму під час служби, не можуть зникнути за ніч вдома. Утім, твої близькі й ти сам/сама можете цього не усвідомлювати й відповідно не бути готовими до такого розвитку подій.
Про емоції в перший місяць після повернення можеш прочитати у статті «Повернення з війни: перший місяць»
Звісно, ти можеш відчувати й приємні переживання — відчуття свободи, задоволення від самостійного керування часом, радість від можливості нарешті бути поруч із близькими. Ці емоції не створюють дискомфорту, тож далі зупинимось на тих, що можуть викликати труднощі.
Пам’ятай, що психіка любить стабільність. Будь-які зміни вона автоматично маркує як небезпечні, тобто такі, до яких варто ставитися з пересторогою чи навіть захищатись від них. Тому частим емоційним фоном у період після повернення зі служби в тебе може бути розгубленість, тривога, роздратування як реакції психіки на зміну зовнішніх умов. Як би парадоксально це не звучало, домашнє ліжко твоя психіка може вважати більш незвичним і небезпечним, ніж місце в бліндажі.
Після повернення до цивільного життя змінюється також і оточення. Під час служби ти майже весь час перебував/ла в однорідному середовищі з людьми, що мають спільні з тобою теми та погляди, і відчував/ла рідкісні для цивільного життя єдність та приналежність. І коли ти опиняєшся вдома, відчуття єдності зникає, а замість нього з’являється відчуття самотності. Якщо тобі не вдасться налагодити контакт з людьми навколо, то, можливо, зростатиме тенденція до самоізоляції, виникатиме бажання закритися, загостряться недовіра та підозрілість. Водночас у тебе може виникнути бажання повернутися на службу — до того, що знайоме, де тебе розуміють і приймають.
Особливе місце у твоїй емоційній сфері після завершення служби може займати відчуття провини в різних проявах:
Детальніше про відчуття провини можеш почитати в статті «Як упоратися з утратою, агресією, апатією. Провина вцілілих».
Якщо ти звільнився/лась за станом здоров’я або внаслідок поранення
Якщо ти звільняєшся зі служби через поранення, то твій шлях додому може пролягати через лікарняні заклади, операції й етапи післяопераційних відновлень, а також необхідність документально оформлювати весь процес. Цей період — доволі виснажливий та емоційно складний. Ти можеш відчувати суперечливі переживання. З одного боку в тебе може виникати бажання продовжувати нести службу й захищати країну, а з другого — ти розумієш, що об’єктивно не можеш це робити так, як до поранення, або не хочеш продовжувати служити на посадах з іншими завданнями та специфікою роботи. Через це ти можеш відчувати злість, гнів, відстороненість, безпомічність, страх перед подальшим життям.
Ці емоції здатні спричиняти різні типи поведінки: ● депресивну — пригніченість, знецінення, втрата попередніх сенсів та орієнтирів;● агресивну — як до себе, так і до людей навколо; ● узалежнену.
Утім, така поведінка не допоможе тобі впоратися з емоційно складними переживаннями. Тяжкі поранення неминуче змінюють твоє уявлення про себе в контексті фізичних можливостей та способів взаємодії зі світом, і процес формування нового себе з урахуванням наслідків поранення може бути доволі тривалим та виснажливим.Якщо ти звільнився/лася за віком
Якщо ти звільняєшся зі служби через досягнення 60-річного віку, то можеш відчувати переживання, пов’язані із завершенням професійної ідентичності в межах кар’єри військовослужбовця й початком пенсійного віку.
Завершення професійної діяльності часто впливає на якість твого життя: ти можеш потрапити в певну соціальну ізоляцію й переживати різку зміну соціального статусу, зниження рівня матеріального забезпечення. На такі зміни ти можеш реагувати тривогою, пригніченим настроєм, зниженням самооцінки, підвищеною дратівливістю, гострим відчуттям непотрібності. Якщо після служби ти маєш проблеми з фізичним чи психологічним здоров’ям, то це може провокувати загострення згаданих станів.Якщо ти багатодітний/на ветеран/ка
Звільнення на підставі наявності великої родини може відбуватися в різних фактичних обставинах:● у твоїй родині народжується третя дитина;● ти вже маєш трьох дітей і зараз приймаєш рішення звільнитися зі служби для догляду за ними.
Кожна з цих обставин вноситиме додаткові переживання в процес твоєї адаптації до цивільного життя. Передусім ти можеш відчувати внутрішній конфлікт між відчуттям обов’язку перед країною та перед родиною. Іноді рішення про звільнення ти приймаєш не сам, а разом з родиною, що може ускладнювати твою адаптацію.
Також ти можеш мати хвилювання щодо змін у сімейній системі. До твоєї служби кожен із членів родини робив свій внесок у добробут та процвітання родини, а під час служби — інші члени сім’ї були змушені перерозподілити наявні обов’язки, ресурси та сфери відповідальності. Після твого повернення всі в родині будуть по-новому вчитись взаємодіяти та організовувати спільний добробут. У цей період кожен із сім’ї може відчувати дратівливість, що посилюється через наявність очікувань одне від одного й нерозуміння нових правил; тривогу перед майбутнім родини, батьківське вигорання.Якщо ти звільнився/лася для догляду за родичами
Звільнення для догляду за близькими людьми з інвалідністю та подальша зміна ролі із захисника/ці на доглядальника/цю може спричиняти в тебе суперечливі переживання від почуття обов'язку перед країною та близькими, які потребують догляду.
Коли ти доглядаєш за іншою людиною, то можеш відчувати емоційну втому, так звану втому від співчуття. Піклуючись про інших, ти можеш почати нехтувати власними потребами, що спричинятиме відчуття незадоволення життям, підвищення дратівливості чи депресивності. Також ти можеш мати нереальні очікування від процесу догляду, ніби він завжди має приносити полегшення тому, за ким ти доглядаєш. Утім, багато захворювань з часом прогресують, і якщо так стається у випадку твоєї близької людини, ти можеш переживати тяжкі почуття безпомічності та безсилля перед хворобою.Якщо ти зараз на етапі Переходу
Процес психологічної та соціальної адаптації до цивільного життя доволі довгий і часто нелінійний. Якщо ти повернувся/лась зі служби від 6 до 12 місяців тому, твої переживання можуть бути пов’язані з початком процесів віднайдення нової власної ідентичності, нових сенсів та значень, нових уподобань та цінностей.
На цьому етапі ти можеш помічати полярні переживання:● задоволення від спроможності керувати власним життям і тягар від цієї відповідальності; ● радість від можливості перебувати із близькими та напругу від необхідності розв'язувати побутові проблеми та завдання; ● спокій від перебування в безпеці та тривогу за своє майбутнє життя.
Якщо на цьому етапі ти піклуватимешся про себе — про своє фізичне та психологічне здоров’я, про комфорт та закриття базових потреб, — то етап віднайдення нового себе, коли ти інтегруєш військовий досвід, формуєш кола спілкування, шукаєш зайнятість та способи проведення дозвілля, зміниться наступним — укоріненням у цивільному житті.
Як зарадити своєму емоційному стану
Усі описані вище емоційні стани та переживання можуть спричиняти для тебе значний дискомфорт, підвищувати напругу в міжособистісному спілкуванні й заважати твоєму загальному добробуту. Щоб впоратися з ними, опануй навички емоційної регуляції. Вони є доволі універсальними, утім, зважай на те, що краще запобігти, ніж лікувати. Це стосується як загального фізичного здоров’я, так і психічного. Тобто що раніше ти звернеш свідому увагу на те, що тебе турбує, то швидше та краще тобі вдасться це подолати.
Щоб впоратись з емоціями, передусім ти маєш їх усвідомлювати та контролювати форму їхнього прояву:
Спочатку назви емоції чи почуття самому/самій собі вголос, а краще — назви й запиши: «Я відчуваю (назва емоції чи почуття)». Важливо не сплутати емоції з думками. Зазвичай емоції виражаємо одним — двома словами, як-от страх, гнів, смуток, відчуття несправедливості, почуття провини тощо.
Далі визнач їхню інтенсивність за шкалою від 0 до 10. Проскануй названу емоцію на те, які відчуття у твоєму тілі вона викликає, де локалізується, як ти переживаєш її фізично.
Відтак поміркуй, що сталось за мить до того, як ти відчув/ла ту чи ту емоцію, яка думка промайнула у твоїй голові.
Коли знайшов/ла думку, що спричинила емоцію, розглянь її більш критично. Можеш скористатися технікою тестування думок, що допомагає проаналізувати їхню реальність і корисність.
Поміркуй, чи ситуація, про яку виникла думка, — реальна чи гіпотетична; чи переживання про неї — корисне чи некорисне? Якщо ситуація реальна і хвилювання про неї корисне, подумай про план дій, тобто конкретні кроки, які можна зробити, щоб допомогти собі опанувати цей стан і забезпечити коротко- і довгостроковий результат. Якщо переживання нереальне чи некорисне, перефокусуй увагу на те, що може бути тобі корисним тут і зараз.
Навичка емоційної регуляції є одним із важливих компонентів загальної психологічної стійкості, або резильєнтності, як здатності відновлюватися в часи труднощів та негараздів.
Психологічна стійкість — це передусім комплекс навичок у вигляді щоденних дій, які допомагають творити змістовно наповнене життя, знаходити правильні для себе шляхи та долати труднощі. Утім, зауваж, що стійкість — не запорука безпроблемного життя, а радше добрий компас, який допоможе тобі зорієнтуватися в часи труднощів та випробувань.
Про те, як зростити таку психологічну стійкість, можеш дізнатись на сайті Академії стійкості
Емоції та почуття — це невіддільна частина людського життя. Коли вони надмірні, це може створювати значний дискомфорт та міжособистісну напругу. Щоб упоратися з цими станами, опануй навички емоційної регуляції. Як і будь-яка інша навичка, вона формується, якщо усвідомлено повторювати її багато разів. Спробуй почати тренувати емоційну регуляцію під час нескладних ситуацій із помірним рівнем емоційного включення.
Також пам’ятай, що можеш скористатись допомогою та підтримкою на різних рівнях:
Використані джерела:
1. Ветеран Хаб. (2023). «Шлях ветеранів та ветеранок». 2. Полек Т., Лисенко Є., Москаленко О., Султангалієв Д., Галан Л. (2023). Від поранення до повернення. Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їхніх близьких, «Від поранення до повернення».3. Комар З. (2017). Підручник для військових психологів «Психологічна стійкість воїна». 4. Кокун О.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Олійник В.О., Хоружий С.М., Ларіонов С.О., Сириця М.В. (2023). Особливості надання психологічної допомоги військовослужбовцям, ветеранам та членам їхніх сімей цивільними психологами. 5. Варій М.Й. (2007). «Загальна психологія». 6. Стівен М. Саутвік, Денніс С. Чарні. (2022). «Резилієнтність: мистецтво долати найбільші виклики життя».7. Онлайн-платформа Академія Стійкості.
Що відбувається тоді, коли ти та твої близькі, які пристосувалися до життя окремо, проживаєте возз’єднання? Розповідаємо, як пом’якшити перехід від військового життя до сімейного.
Як повертатися до цивільного життя з увагою до свого фізичного і психологічного стану.
Алкогольна залежність формується поступово і має багато чинників. Розповідаємо, які є етапи та чинники формування залежності і що робити залежно від твого досвіду повернення до цивільного життя.