Після звільнення з військової служби за віковим критерієм ти можеш стикнутися з різкою та вимушеною зміною умов, до чого не був/ла готовий/а психологічно. Це можуть бути різні виклики, як-от невизначеність, фінансові труднощі через перехід на пенсійне забезпечення, налагодження наново зв'язків у родині, брак соціальних ресурсів та підтримки громади. Через це ти можеш відчувати негативні психоемоційні стани. Подолати труднощі допоможе розробка нової стратегії поведінки. З цим запитом ти можеш звернутися до психолога/ині чи психотерапевта/ки.

Якщо ти звільнився/лася у працездатному статусі, то адаптуєшся до цивільного життя та можеш шукати цивільну роботу. Деколи у такій ситуації ветерани та ветеранки можуть мати високий рівень тривоги щодо власних професійних компетенцій та не відчувати впевненості щодо працевлаштування на цивільному ринку. Утім ти можеш набути під час служби багато цінних навичок, які будуть корисні і в цивільній роботі. До прикладу, уміння зберігати спокій та стійкість у складних ситуаціях, дисциплінованість та силу волі, прийняття ієрархічності та правил підпорядкування, високий рівень відповідальності. Якщо тобі треба підказка, як описати свій військовий досвід в цивільному резюме, шукай свою посаду в довіднику або звертайся до менеджерів підтримки Veteran Hub наживо чи онлайн за номером 067 348 28 68.

Також звільнення зі служби може стати для тебе нагодою започаткувати свою справу та займатись тим, що тобі подобається та реалізувати свою мрію. Менеджери підтримки підкажуть, з чого починати та де шукати можливості й гранти для власного бізнесу.

Найтиповішим твоїм переживанням у такій ситуації може бути страх не впоратися. Через невідомість майбутнього тобі може бути складно підтримувати своє внутрішнє бажання бути батьком/матір’ю, ретельно підготуватися до цього статусу й створити алгоритм подальших дій.

Як багатодітні батьки ви з чоловіком/дружиною можете стикатися з такими викликами:
● Очікування змін від партнера/ки — ти можеш не розуміти, як налагодити нові ролі, взаємодію з коханим/ою та якої підтримки він/вона потребує.
● Надмірна фіксованість на соціальних ролях батька та матері — ти можеш настільки зануритися у питання батьківства, що знецінюватимеш військовий досвід.
● Брак комунікації та ефективної взаємодії — у родині ви можете перекладати відповідальність одне на одного, уникати будь-якої злагодженої участі в батьківстві.

Постався виважено до планування родини. Щоб зберегти гармонійні стосунки у вашій парі, передусім усвідом, що масштабний процес трансформації та внутрішньої переоцінки переживаєш не лише ти, а й твоя дружина/чоловік. Реальність та очікування від батьківства можуть відрізнятися, проте процес адаптації проходить кожен — хтось швидше, а хтось повільніше.

Після звільнення з війська фокус твоєї уваги істотно зміщується зі службової кар’єри на сім’ю та, зокрема, на дітей, що може спричиняти додаткові хвилювання. Щоб поліпшити стосунки в родині, спробуйте разом із дружиною/чоловіком дотримуватись таких принципів:
● Розділяйте відповідальність та прагніть зробити якомога більше одне для одного;
● Приймайте і підтримуйте бажання та прагнення партнера/ки;
● Плекайте цінності й ідеали;
● Будьте щирими та вдячними партнеру/ці.

Пам’ятай, що досягти здорового мікроклімату в родині можна, якщо налагодити діалог одне з одним, уміти й прагнути не лише слухати, а й чути партнера/ку. Це важливо як на етапі дебюту в батьківстві та знайомства з функціями батька/матері, так і після народження третьої дитини.

Після звільнення зі служби разом із дружиною/чоловіком проговоріть, як бачите одне одного в старих ролях чоловіка та дружини, сексуальних партнерів, друзів, а також як кожен/на уявляє нову роль батька чи матері. Головне, щоб ви обоє усвідомили, що діти є не лише відповідальністю, а й перевіркою стосунків на міцність. А взаємна підтримка та злагодженість допоможуть вам зберегти психологічну рівновагу в родині.

У ситуації, коли ти змушений/на звільнитися з війська, щоб доглядати за близькою людиною з інвалідністю, трансформується твоя роль — з воїна на опікуна/ку, доглядальника/ницю та піклувальника/ницю. Ти можеш відчувати різні емоції, зокрема бути морально не готовим/ою до таких змін, сум за війною, відчуття малозначущості, непотрібності та нереалізованості, а ще й певну ізольованість та відчуженість.
Також догляд за хворим родичем передбачає життя у стані хронічного дискомфорту, у результаті чого ти можеш мати елементи цивільної вікарної травми або травми свідка. До неї схильні люди, що здатні щиро співпереживати, тобто бути емпатичними. Якщо ти доглядаєш за близькою людиною, то опосередковано та часто не усвідомлено травмуєшся і твої хвилювання можуть перетворитися в емоційне виснаження.
У чому саме цей стан проявляється:● Відчуття постійної втоми;● Знижений настрій та тривожність;● Феномен провини;● Погіршення якості та кількості сну;● Порушення менструального циклу;● Знецінення своєї самості, військового досвіду та ідентичності;● Часті сумніви, думки щодо власної меншовартості. Щоб зменшити вплив психологічно травмувального досвіду дотримуйся таких рекомендацій:

● Виділяй достатньо часу для себе, своїх думок, хобі та інших занять, які приносять не лише користь, а й задоволення;
● Вибудуй чіткі кордони між обов’язками щодо догляду та особистим простором;
● Сформуй партнерські стосунки з людиною, про яку піклуєшся;
● Веди щоденник емоцій та вдячності;
● Зберігай фізичну активність;
● Виконуй вправи на саморелаксацію та емоційну стабілізацію.

Ти — психологічно сильна особистість, адже залишився/лася стійким/кою після отриманого військового досвіду й вирішив/ла залишити службу, щоб доглядати за близькою людиною з інвалідністю. Проте ти також потребуєш підтримки й тобі також може бути складно спостерігати чужий біль. Тому усвідомлено підходь до своїх потреб із погляду психічного здоров’я й не соромся за потреби звертатися до профільних фахівців/чинь — лікарів/ок-психіатрів/инь, психологів/инь чи психотерапевтів/ок.

Під час служби ти звик/ла жити в перманентному стресі, що ускладнює планування будь-яких подальших дій, змушує існувати в невизначеності й може спричиняти відчуття внутрішньої тривожності та неспокою. Одним з показників твого гармонійного повернення з війська є розширення горизонту довгострокового планування — особистого, а також у межах родинного кола та з друзями. Що реалістичніші плани на життя ти будуєш, то краще й ефективніше відбувається твоя адаптація до цивільного життя.

Після повернення може бути доречним почати піклуватися про себе, своє психічне здоров’я. У цей час ти потребуєш підтримки та піклування, щоб не лише ефективно опрацювати пережитий досвід, а й інтегрувати себе нового/нову у цивільне життя. На фронті тебе захищав механізм «тут і зараз», що блокував внутрішні переживання. У цивільному житті цей механізм не спрацьовує — психіка починає розслаблятися, і на перший план виходить не повністю осмислений травматичний досвід війни та участі в бойових діях. Що більше незасвоєного (неусвідомленого) досвіду ти маєш, то більше можеш відчувати внутрішню тривогу та небезпеку. Тому не накопичуй цей досвід, а проживай його зі спеціалістами/ками з психічного здоров'я або звертайся до інструментів самопідтримки та близьких людей за підтримкою.