Як говорити про свій стан з дитиною дошкільного віку — від 3 до 7 років
Ти можеш очікувати, що дитина такого віку вже доросла, має сама все розуміти, дотримуватись правил і стримувати свої емоції. Утім, такі очікування дещо перебільшені. Як можуть поводитися та що відчувати дошкільники і як обговорювати з ними твій досвід та повернення додому?
Світлана Ройз
Авторка, дитяча сімейна психологиня
Олеся Скорик
Редакторка
Ця стаття — частина циклу статей про те, як говорити з дітьми про твій стан після повернення до цивільного життя.
Тому обирай статті для того, щоб дізнатись детальніше які важливі вікові особливості врахувати, щоб поділитись своїм досвідом служби та повернення з дитиною раннього молодшого віку, молодшого шкільного віку та (перед)підліткового віку. Окрім цього, маємо додаток із практичними порадами та інструментами, які можуть стати в пригоді під час твого спілкування з дитиною.
Сприйняття світу дитиною дошкільного віку — егоцентричне. Усе, що з нею відбувається, вона оцінює як, те що саме її стосується, саме для неї й через неї стається. Тому може зробити висновок, що, наприклад, тато/мама пішов/ла на війну, тому що не любить її, а повернувся/лася тому, що любить. Також дитина може проявляти образу за те, що тебе не було поруч.
У дитини тільки формуються механізми контролю над імпульсами й оцінки наслідків своїх дій. Це вік розвитку та відчуття особистої сили, формування самооцінки й відчуття свого місця серед інших.
У цей період дитина проходить вікові кризи:
Після останньої фази дитина переходить від імпульсивності та невимушеності до можливості контролювати й регулювати свої стани, а поки це може тебе дратувати. У цьому віці дитина переживає вікові страхи, що є нормою, зокрема страх темряви, страх не бути прийнятими в групі дітей, страх загубитись, страх смерті. Вона може почати ставити запитання про секс, цікавиться статевими відмінностями. Дошкільник/ця розвивається завдяки грі. Саме цей вік — вік сюжетно-рольової гри. Також дитина наслідує поведінку авторитетних дорослих.
Дитина поки не здатна одночасно витримати різні амбівалентні емоції. Наприклад, коли вона програє в грі, то чи проявляє злість на інших та на себе, чи радіє. І не може зрозуміти, що ми одночасно можемо бути сердитими на її поведінку і продовжувати любити дитину. Ми можемо казати про це: «Я зараз злюсь (серджусь, сумую), бо мені не подобається те, що відбувається. Але я продовжую тебе любити».
Дитина в цьому віці проживає едипальну фазу розвитку, коли зароджується відчуття чуттєвості. Вона проявляється в тому, що дитина може ставитись до дорослого протилежної статі як до свого партнера. Дівчинка може казати батькові, що вийде заміж тільки за нього, а хлопчик — мамі, що на ній одружиться. Відповісти на такі слова можна так: «Ти — моя улюблена донька, а це — твоя мама, моя дружина. Коли ти виростеш, у тебе буде свій чоловік. І ми з мамою будемо радіти твоєму щастю». І відповідно відповідати сину. Важливо тримати в фокусі, що чоловіки часто відчувають (неусвідомлену) конкурентність з синами цього віку.
У віці трьох—шести (семи) років дитина вчиться регулювати свій стан, проживати агресію, називати свої емоції, розрізняти їх в інших, емпатувати. І водночас сама потребує співчуття, роз’яснень, зворотного зв’язку й чітких правил. Вона дуже чутлива до знецінення, потребує уваги й поваги, відповідей на свої запитання, і, якщо їх не отримує, посилюється її відчуття тривоги.
Коли ти повертаєшся додому, дитина може деякий час демонструвати відстороненість чи навпаки стати більш залежною від контакту з тобою, переставати тебе відпускати. Їй може здаватися, що якщо відпустить тебе навіть на пів години, ти знов зникнеш з поля її зору. Що більше дитина звикатиме до того, що ти повертаєшся, що надійно поруч, то легше їй буде переносити тимчасову розлуку з тобою.
Дитина відчуває близькість, коли дорослі емоційно залучені в її життя. Це нормально, коли тобі складно вигадати гру чи долучитись до гри. Утім, намагайся проводити час із дитиною за її улюбленими заняттями або шукай такі, що до душі вам обом.
Як обговорювати свій стан з дитиною дошкільного віку
Зважай, що концентрація уваги дитини цього віку нестійка, тож усі розмови та заняття з нею можуть тривати до 10—15 хвилин, а далі дитина буде перефокусовуватись. Це — вікова особливість, не сприймай її як прояв неповаги.
Починай розмову у відповідь на запитання дитини або коли бачиш, що дитина уникає запитань про очевидні речі, як-от поранення, протез, певну зміну в житті родини тощо. Говоріть у момент, коли і дорослі, і діти спокійні, коли дитина не зайнята грою.
Дитина краще сприймає інформацію, коли ми закріплюємо її у грі та за допомогою дій. Ти можеш разом з дитиною намалювати чи вирізати з журналів картинки, які означають послідовність дій, які дитині потрібно зробити в тій чи тій ситуації. Їх можна прикріпити до стіни, щоб дитина сама бачила. Також можете зробити картинки-плакати з позначеннями емоцій, а відтак з їхньою допомогою показувати дитині, що ти сумуєш, чи починаєш дратуватись. І дитина вчитиметься визначати свої емоції
Для дитини цього віку нормально багато разів питати дорослого одне й те саме. Це може тебе дратувати, але, можливо, дитина не може чітко сформулювати, що саме намагається уточнити, і перепитує доти, доки її потреба не буде задоволена. Наприклад, коли потрібно розповісти про те, що дорослий чутливий до тілесного контакту та дистанції, що на нього не можна «навалюватись», можна запропонувати гру «Обійманці», у якій потрібно корегувати обійми й доторки. Опис та матеріали для гри дивись у статті «Інструменти для взаємодії з дітьми».
Як ти можеш пояснити свій стан: «Я так тебе люблю і завжди радий/а бути з тобою. Але коли до мене зненацька підходять чи торкаються, я сприймаю це як загрозу. Бо там, де я був/ла, я мав/ла реагувати на всі звуки та доторки, щоб бути в безпеці. Тому деякий час я можу різко реагувати. Поки я не люблю сюрпризів, попереджай мене про таке, будь ласка.
Коли на підлозі я наступаю на іграшки, у мене виникає відчуття, наче я знов на війні й саме зараз щось може вибухнути. Тому я можу різко реагувати.
Ти знаєш, що я був/ла на війні. Це дуже непросто, і мені складно пригадувати те, що зі мною відбувалося. Але іноді спогади виникають самі — і тоді я можу бути дратівливим/ою чи сумним/ою, наче я знов опинився/лася на війні. Мені потрібен час, щоб я повністю повернувся/лася додому, до вас. Ти можеш мені допомогти, якщо в цей момент покажеш табличку «Ти вдома» чи деякий час пограєш сам/а.
Коли я був на війні, мені постійно доводилось усе контролювати. Від цього залежало життя — моє та побратимів/посестер. Мій перемикач емоцій зараз може не спрацьовувати. Мені самому/ій зараз іноді складно вчасно розрізнити свій стан і контролювати себе, як і тобі. Давай вчитись цього разом».
Маленькі діти можуть переживати відсутність дорослого впродовж певного часу як зраду. Повторюй дитині, що якби в тебе була можливість, ти весь час був/ла б з нею, що шкодуєш, що пропустив/ла так багато часу. Скажи, що ти займався/лася дуже важливою і складною справою, але тепер ви разом.
За час, поки тебе не було, удома і в житті дитини відбулися зміни. Попроси її розповісти про все: провести екскурсію квартирою, показати, що з'явилося нове, й описати, як зараз минає день дитини.
Дитина буде ставити різні запитання про війну, тож будь готовий/а на них відповісти:
Говори простою мовою. Загалом твої відповіді мають бути щирими й короткими, без деталей.
Ти можеш помітити, що дитина водночас пишається тобою й соромиться тебе. Амбівалентні почуття нормальні. Вона, як і ти, звикає до того, що ти поруч, і до того, як змінилося життя.
Розкажи дитині, як вітатись з ветеранами, висловлювати їм подяку (прикладати руку до грудей, казати: «Дякую за службу»). Це буде транслюватись і на стосунки дитини з тобою.
Не починай складну розмову з дитиною на ніч.
Якщо бачиш, що дитина відвертається, плаче, завмирає (її м’язи напружуються), часто змінює пози, то це сигнал зупинитись. Можеш сказати: «Дякую за розмову. Хочеш обійнятись? Чи дай “п'ять”. А тепер нам час грати/ їсти/розважатись». Тобто перефокусуй увагу на те, що будете робити далі. А потім можеш повернутися до теми: «Я побачив/ла, що під час розмови тебе щось засмутило. Розповіси?».
Якщо ти звільнився/лась за станом здоров’я або внаслідок поранення
Якщо дитина питатиме тебе про поранення, можеш розповісти, що тобі було боляче, що зараз рана вже загоїлась чи має загоїтись, тому ти не можеш, наприклад, брати дитину на руки чи робити щось, що робив/ла раніше. Вона може також питати, чи не боляче тобі, й намагатися торкнутись травмованих частин тіла. Розкажи дитині, що протез — це механізм, який виконує роль частини тіла; покажи його будову. Зверни її увагу, що ти лише вчишся ним користуватися, тому іноді можеш просити дитину про допомогу.
Ти можеш запитати дитину, що їй важливо знати. Попередь, що іноді тобі буде потрібен час, щоб знайти відповідь.
Можеш пояснити, що повернувся додому після поранення та/чи травмування, бо тобі зараз складно виконувати те, що робив/ла на фронті. Тобі потрібен час на відновлення й на те, щоб знайти, де можеш бути корисним/ою так, як на фронті. А ще — щоб бути поруч з дитиною. Тобі складно, але те, що ви можете бути разом, — для тебе важлива цінність.
Цей вік — вік гри й віри в супергероїв. Розкажи, що супергерої можуть мати внутрішні та зовнішні ознаки. Навіть маленька людина може бути супергероєм кохання та сміливості. А ти зараз освоюєш свою суперсилу — жити з протезом, і іноді це буває складно.Якщо ти звільнився/лася за віком
У дитини цього віку немає чіткого визначення та відчуття часу й віку. Можеш їй пояснити, що настав твій час іти зі служби, що в кожній роботі є момент, коли людина зробила так багато, що може вже відпочити, дбати більше про себе чи займатись чимось іншим. Спробуйте разом поговорити про те, чим мріяв/ла б займатись.
Поділись із дитиною своїми планами, якщо вже їх маєш, або скажи, що потребуєш часу, щоб вирішити, чим далі займатись. Наголоси, що в тебе буде більше часу, щоб грати та гуляти з дитиною.
Дитина може прямо запитати, чи ти повернувся/лася тому, що ти старий/а. Пам’ятай, що вона не хоче підкреслити вік чи образити. Скажи, що ти точно дорослий/а, але не почуваєшся старим/ою.Якщо ти багатодітний/на ветеран/ка
Якщо у твоїй родині є кілька дітей — у кожного з них свої потреби, емоції та запитання. Розмовляй разом з усіма дітьми або окремо з кожним.
Коли в родині народжується молодша дитина, старша, незалежно від її віку, може демонструвати регресивні реакції, зокрема поводитися, як дитина меншого віку; а також відкрито проявляти ревнощі, злитись. Їй важливо знати, що батьки не припинили її любити, що це не заради неї повернулися додому, а заради всіх дітей. Нагадуй дітям: тепер любові та підтримки в родині буде більше, і батьківської любові вистачить на всіх. Зверни увагу, що тепер будеш більше часу проводити вдома, матимеш змогу більше грати, читати, гуляти з усіма дітьми.Якщо ти звільнився/лася для догляду за родичами
Якщо після звільнення ти маєш доглядати за близькою людиною з інвалідністю, можеш сказати, що виконав/ла один свій обов’язок і тепер починаєш виконувати новий.
Поясни, що ти мріяв/ла б повернутись до дитини назавжди, але нова «служба» — допомогти тому, хто цього потребує. Можеш розповісти, як саме будеш допомагати. Можливо, дитина теж запропонує свою підтримку. Їй важливо бути долученою, і це можливість для прояву та розвитку її емпатії.
Розкажи дитині, де ти житимеш, коли і як з тобою можна зв'язуватися тощо. Також заплануйте спільні справи та час разом.
Дошкільник має відчувати, що він/вона важливий/а, що його люблять, що дорослі готові відповідати на всі його запитання та пояснювати, що відбувається. Тож намагайся говорити з дитиною дошкільного віку на зрозумілому їй рівні й без заскладних чи не потрібних їй деталей.
Як проводити дозвілля з дитиною? Як розпочати розмову на складу тему? Матеріал із інструментами та ідеями простих спільних дій, розваг, ігор для дітей.
Які вікові особливості дітей молодшого шкільного віку та як порозумітись з дитиною від 7 до 11 років після повернення до цивільного життя.
Залежно від обставин твого повернення до цивільного життя, ти можеш мати різні емоції та почуття. Розповідаємо, якими вони можуть бути та як можна із ними впоратись.