Як говорити з близькими про свій стан, якщо звільнився/лася для догляду за близькими з інвалідністю

Звільнення зі служби й подальший перехідний етап самі собою мають багато викликів та труднощів, і потреба доглядати за близькою людиною часто ще більше ускладнює цей період. Напруга та дискомфорт наростають і збільшують дистанцію між тобою та твоїми рідними. Як знайти слова, які допоможуть порозумітись і пояснити, що ти відчуваєш. Поради з цієї статті ти можеш використовувати окремо, а не всі одразу. Адже будь-яка, навіть недовга розмова з близькою людиною, може тебе підтримати. Окрім цього, якщо тобі з фізичних чи психологічних причин комфортніше комунікувати текстом, а не голосом, ці поради також стануть в пригоді.

  • Illustration

    Анастасія Приступа

    Авторка, клінічна психологиня, консультантка в методі КПТ, тренерка груп підтримки

  • Illustration

    Олеся Скорик

    Редакторка

Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те, як можна пояснити свій психоемоційний стан близькій людині залежно від твого досвіду повернення.

Доглядати за іншою людиною досить непросто — і в фізичному, і в емоційному сенсі. Щоб цей процес був максимально комфортним і для тебе як доглядальника/ниці, і для особи, яка потребує догляду, пам’ятай з одного боку — про терпіння, загальний доброзичливий настрій, а з іншого — про важливість турботи та підтримки для себе й про реалістичні цілі щодо догляду. Також намагайся налагодити таку комунікацію між тобою та близькою людиною, де буде комфортно поділитись своїми думками та переживаннями; не обтяжувати себе здогадками чи образами, а щиро говорити про те, що відбувається.

Як пояснити, що ти відчуваєш

Часто складно підібрати слова, які точно описували б те, що відбувається всередині тебе, — емоції вирують, напруга наростає, конфлікт з людиною поруч майже невідворотний. Розмова в такі моменти більше схожа на словесну бійку, де ти то нападаєш на співрозмовника, то намагаєшся відбити його атаку на себе. У цій суперечці рідко є переможець, а тим паче — користь.

Психолог Маршал Розенберґ розробив концепцію ненасильницького спілкування (ННС) — метод, що базується на емпатії й покликаний змінити звичну стратегію мислення та поведінки в конфліктних ситуаціях з реактивної на усвідомлену.

Концепція ННС складається з 4 елементів, за допомогою яких ти найбільш точно зможеш сформулювати те, що відчуваєш і чого потребуєш:

  • 1

    Спостереження. Це конкретні дії, які ми спостерігаємо, що впливають на наш добробут. Його варто сформулювати чітко, не додаючи жодних суджень чи оцінок.

  • 2

    Почуття/емоції. Констатація наших почуттів щодо спостереження.

  • 3

    Потреби (цінності, бажання), які пов’язані з цими почуттями.

  • 4

    Прохання. Конкретні дії, які ми просимо.

Розглянемо цю концепцію на прикладах.
Звільнення для догляду за близькими й подальша зміна ролі із захисника/захисниці на доглядальника в емоційній сфері може спричиняти внутрішній конфлікт між відчуттям обов’язку перед країною та близькою людиною. Такий конфлікт цінностей неминуче створює напругу й потребує емоційного опрацювання. У цьому стані ти можеш відчувати дратівливість, внутрішню несвободу, а в побутовому спілкуванні висловлювати це так: «Я не розумію, що я тут роблю», «Я мушу бути там», «Я звільнився/звільнилась через тебе». Такі слова рідні схильні сприймати як звинувачення чи образи й відповідно провокувати конфлікти та відсторонення. У моделі ННС свої почуття та думки можеш сформулювати так:
● Спостереження — Звільнення зі служби було для мене непростим вибором між захистом країни та піклуванням про родину. ● Почуття/емоції — Інколи я вагаюсь, чи правильне рішення прийняв, відчуваю багато сумнівів, особливо коли в моїх побратимів справи кепські.● Потреби — Я хочу знати, що зробив усе від мене залежне. ● Прохання — Мені потрібен час, щоб усе зважити, усвідомити, прийняти та, можливо, знайти те, що могло б мені допомогти впоратись із цими переживаннями.
Догляд за іншою людиною також може спричиняти фізичну й емоційну втому, так звану втому від співчуття. Як доглядальник/ця ти можеш розчинятись у турботі про інших і нехтувати власними потребами та переживаннями. Коли твої вимоги до догляду за близьким перевищують твою здатність впоратися з цим доглядом, може виникати емоційне вигорання, симптомом якого є втома.
Якщо не зауважиш стан втоми й подальшого виснаження, то спостерігатимеш такі наслідки: ● психічні — низька самооцінка, виснаження, тривога, розчарування, відсутність концентрації уваги; клінічними проявами такого стану є головний біль, безсоння, біль та шлунково-кишкові проблеми;● поведінкові — вживання кофеїну, транквілізаторів та дозволених ліків, що містять наркотичні речовини.
У твоїй голові можуть лунати різні думки, як-от: «Я не маю сил на все це», «Я не впораюсь, це надто важко», «Я не відчуваю, що допомагаю тобі, з кожним днем я почуваюсь гірше». Якщо озвучуватимеш їх близькій людині, вона може почути в цих словах, ніби є винуватицею твого поганого самопочуття, що згодом негативно вплине на стосунки. За моделлю ННС спробуй виразити свої переживання так:
● Спостереження — Після звільнення я одразу потрапив/ла в потік побутових обов’язків, виконання яких є важливим для мене. Проте часто їх надто багато.● Почуття/емоції — Я відчуваю втому… ● Потреба — ... бо в мене залишається мало часу на те, щоб побути самому/самій і поміркувати над усім, що сталось за останній час.● Прохання — Я хочу, щоб ми могли поговорити й знайти той варіант, де в мене буде більше часу на особисте, але це не вплине на якість твого життя.
Співчуття до болю близької людини є сильним мотивом, щоб допомагати та підтримувати її. Проте часто ти можеш мати нереальні очікування, що цей догляд здатен забрати біль і допомогти людині одужати, що не завжди трапляється у випадку прогресування захворювання. Ти можеш відчувати безпомічність, безсилля перед хворобою й поведінково дистанціюватись від хворого, а ще помічати багато негативних думок на кшталт: «Я ні на що не здатний/здатна», «Від мене тут жодної користі, краще б не повертався/лась», «Я роблю тільки гірше, ми постійно сваримось». Таке ставлення до ситуації мало чим допоможе тобі чи хворому, але чесна й відверта розмова може зблизити й допомогти зрозуміти почуття один одного. Розглянемо приклад за моделлю ННС:
● Спостереження — Я роблю все від мене залежне, щоб тобі допомогти, але спостерігаю, що твій стан не кращає.● Почуття/емоції — Я відчуваю багато розгубленості, тривоги й навіть роздратування… ● Потреби — …бо маю потребу дбати про тебе. Я хочу, щоб тобі стало краще, проте не розумію, як це зробити.● Прохання — Я хочу тебе попросити за можливості підмічати та говорити мені, що з того, що я роблю, є для тебе більш помічним. А ще кажи мені, будь ласка, якщо можу зробити для тебе якісь конкретні речі.
Знайти доречні слова може бути непросто, та з кожною новою спробою тобі краще вдаватиметься це робити. Пам’ятай про 4 кроки у моделі ННС і давай собі достатньо часу, щоб визначити свої почуття, потреби та прохання.

Як пояснити, які поведінкові реакції ти можеш мати

Важливо розділяти самі емоції та дії, які ми робимо на їхній основі. Контроль над формою прояву емоції є другою частиною емоційної регуляції. Наприклад, злість є емоцією. Це нормальна емоція, що часто може виникати в ситуаціях, де відбувається щось, що нам не подобається, де порушуються наші кордони. А от агресія (вербальна/фізична, активна/пасивна, пряма/непряма) є формою прояву злості, тобто нашою свідомою дією, яку ми чинимо на основі цієї емоції.
Тобі не завжди може вдаватись контролювати свою поведінку. Утім, корисно зрозуміти самому/ій і пояснити близьким, чому така поведінка з’являється. Щоб зробити це, скористайся моделлю ННС. Розглянемо на прикладах.
Під час адаптації до цивільного життя ти часто можеш відчувати підвищену дратівливість. Її супроводжують відповідні поведінкові прояви, які ти, можливо, майже не усвідомлюєш. Близькі схильні сприймати твою агресію на свій рахунок, і тоді складно уникнути конфлікту. Тригерами до такої поведінки може стати майже будь-що. У родині, де є особа, яка потребує догляду, це можуть бути навіть прості побутові прохання. Якщо ти спостерігаєш різку поведінку (грюкання дверима, сарказм тощо), а думаєш чи висловлюєш фрази на кшталт: «Я тут як прислуга», «У мене немає свого життя», «Тобі постійно від мене щось потрібно», — твої близькі можуть сприймати їх як твоє небажання допомагати чи байдужість. Щоб розповісти про свої почуття та поведінку в такій ситуації, використай модель ННС:
● Спостереження — Коли ти часто впродовж короткого часу потребуєш моєї допомоги… ● Почуття/емоції — Я відчуваю велике роздратування й мало можу контролювати свої слова і вчинки.● Потреба — Мені потрібно трішки часу, щоб побути наодинці в тиші й заспокоїтися.● Дія — Тому я виходжу з кімнати і йду на свіже повітря, щоб зняти напругу.
Також ти можеш спостерігати в себе поведінкові реакції або особливості функціонування, які не дуже пов’язані з тим, що відбувається у твоїй родині, але впливають на стан загального комфорту. Наприклад, проблеми зі сном або нічні кошмари, які посилюються в результаті емоційного навантаження чи стресу впродовж дня, але загалом присутні як наслідок твого бойового досвіду. У такому разі охарактеризуй свій стан за моделлю ННС, наприклад, так:
● Спостереження — Після повернення зі служби я маю проблеми зі сном та нічні кошмари.● Почуття/емоції — Це викликає в мене значний дискомфорт, роздратування. ● Потреба — Адже через це я не можу відпочити вночі й відновити свої сили.● Дія — Тому часто вночі я не сплю, ходжу чи дивлюсь відео, а вдень намагаюсь задрімати ненадовго.
Ще одним частим емоційним проявом у перший період після звільнення може бути надмірна вразливість та почуття самотності чи відчуженості, що провокують відповідну поведінку — бажання ізолюватися, дратівливість, спалахи агресії. Не розуміючи, чому виникають ці поведінкові реакції, твої рідні можуть сприймати їх як твоє небажання бути частиною родини чи роздратування щодо членів сім’ї. Спробуй висловити свої думки та переживання за моделлю ННС:
● Спостереження — Під час служби я майже завжди був серед побратимів чи посестер, із якими ми мали багато спільних і зрозумілих нам тем для розмов, жартів і загалом розуміння ситуації. Останнім часом я мало спілкуюсь із ними через брак часу.● Почуття/емоції — Я відчуваю деяку відчуженість і від них, бо вже не перебуваю поруч, і від родини, бо ще не встиг призвичаїтись.● Потреба — Мені потрібно більше вільного часу для роздумів про все це.● Дія — Мені інколи хочеться побути самому, тому я йду на прогулянку чи зачиняюсь у кімнаті.
Якщо тобі доводиться доглядати за близькою людиною, не забувай про підтримку самого/самої себе. Бути поруч із тим, хто страждає чи потребує багато уваги, надзвичайно виснажливо. Ми вже говорили про втому, про те, як вона може впливати на фізичний та психологічний стан і як поговорити про це з тим, про кого ти піклуєшся. Як же допомогти собі отримати підтримку, використовуючи метод ННС:
● Спостереження — Останнім часом я помічаю в себе пригнічений настрій та нестачу сил. Мені все складніше виконувати повсякденні справи.● Почуття/емоції — Я відчуваю сильну втому, апатію.● Потреба — Хоча я маю потребу піклуватися про близьку людину, я також потребую відновлювати свої сили та отримувати підтримку в цьому процесі.● Дія — Мені слід поміркувати, де і в якому форматі я можу запросити допомоги для себе.
Добирай оптимальний та необхідний на конкретному етапі варіант допомоги:● самодопомога — книги, посібники, невеликі навчальні курси, опанування простих психологічних технік; ● груповий формат — відвідування зустрічей груп взаємопідтримки — як для ветеранів/ветеранок, так і для тих, хто здійснює догляд за родичами; психологічних гуртків;консультації з профільними фахівцями/чинями зі сфери психологічної допомоги — психологами/инями, психотерапевтами/ками, психіатрами/инями.
Тож використовуй концепцію ННС, щоб допомогти собі та іншим зрозуміти твою поведінку, осягнути причини та наміри твоїх дій. І, піклуючись про інших, не забувай піклуватися про себе й за потреби звертатися по допомогу.
Повернення додому після служби через потребу доглядати за близькою людиною з інвалідністю здебільшого сповнене багатьох нових викликів і обов’язків. Щоб призвичаїтися до умов, що склалися, впоратися зі своїми емоціями й уникнути конфліктів, намагайся помічати свої думки та емоції, знаходити слова, щоб описати те, що ти відчуваєш і що з тобою відбувається. Ти можеш спробувати опанувати запропоновану у статті стратегію комунікації сам/сама або ж звернутись по допомогу до психологів/гинь, психотерапевтів/ок.

Потребуєш психологічної підтримки?

Дзвони на Лінію Veteran Hub щодня з 9 до 21 години

Використані джерела:

1. Метью МакФей, Патрік Фаннінг, Кім Палег. (2006). «Мистецтво бути в парі: практичні навички».
2. Маршал Розенберґ. (2020). «Ненасильницьке спілкування».
3. Возніцина К., Литвиненко Л.. (2023).
Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців.
4. Ветеран Хаб. (2023).
«Шлях ветеранів та ветеранок».

Illustration

Розповідаємо, що ти можеш проживати на цьому етапі та як перейти до цивільного життя з турботою про себе.

Illustration

Розповідаємо про функції твого смартфона, які можуть допомогти зробити твоє життя комфортнішим.

Illustration

Розповідаємо про інструменти, які можуть бути тобі корисними в період адаптації до цивільного життя після звільнення зі служби.