Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці, залежно від твого досвіду повернення.

Кожен людський досвід — індивідуальний і неповторний, тож годі очікувати, що тебе розумітимуть без слів. Згадай, як буває складно збагнути, що турбує немовля або маленьку дитину, яка ще не вміє пояснювати свій стан словами. Люди, які не мають твого досвіду, можуть не розуміти багатьох речей. Це стосується всіх цивільних, і лікарі та лікарки не виняток.
Важливо говорити з фахівцями та фахівчинями, зокрема з лікарями та лікарками первинної або вторинної ланки, про свій фізичний та психоемоційний стан, пояснювати свої почуття та емоції, які виникають внаслідок звільнення після народження третьої дитини. Адже що точніша й достовірніша інформація, то чіткіше лікар або лікарка зможуть зрозуміти твій запит, встановити правильний діагноз, скерувати на дослідження й оформити відповідну документацію.
Лікар або лікарка — це фахівець або фахівчиня, які довгий час навчалися, щоб якомога ефективніше визначати наявність проблем зі здоров’ям та надавати відповідну допомогу. Але й лікарі та лікарки потребують співпраці та участі пацієнтів у лікувальному процесі. Важливо, щоб ви з ними стали командою, а не супротивниками.

Як ти можеш почуватися

Фізичний та психологічний стан після звільнення залежать від багатьох чинників:

У будь-якому випадку після звільнення ти проходиш період адаптації до цивільного середовища. У цей час будь уважним/уважною до свого стану та стався до себе доброзичливо. Адже на відновлення потрібен час.
Одні й ті самі речі у повсякденні багатодітної родини для когось є викликом, а для когось — ресурсом. Один/одна отримує багато задоволення й енергії від взаємодії з дітьми, а для іншого/іншої шумні ігри та потреба в увазі можуть стати надмірними й емоційно виснажливими.
У період адаптації до цивільного життя в тебе можуть виникати певні симптоми з боку фізичного та психологічного стану, на які варто звернути увагу. Досліди глибше їхні причини й за потреби звернися до лікаря або лікарки.
Утім, є стани та симптоми, які в жодному разі не можна ігнорувати, зокрема:● симптоми повторного переживання важкого стресу — нав’язливі спогади, флешбеки, сновидіння;● порушення сну — труднощі засинання, переривчастий сон, ранні пробудження, поверхневий сон;● пригніченість, апатія, що тривають понад 2 тижні; ● порушення пам’яті — забудькуватість, випадіння фрагментів з пам’яті;● порушення стійкості та концентрації уваги; ● напади неконтрольованої злості/дратівливість;● суїцидальні думки — це серйозний симптом, який завжди потрібно брати до уваги; передусім зверни увагу, чи є інші зміни в твоєму стані, окрім таких думок; не зволікай звертатись по допомогу до лікаря-психіатра або лікарки-психіатриніі; імовірно, що тобі доведеться приймати ліки під наглядом фахівця або фахівчині; ● саморуйнівна поведінка — зловживання алкоголем, ризиковане використання зброї;● тривога, емоційне перезбудження, емоційна нестабільність;● втрата інтересу до життя;● уникання сім’ї та друзів;● агресивна або імпульсивна поведінка;● фізичний біль та дискомфорт.

Відстежуй свій стан та оцінюй його на чотирьох рівнях:

Як підготуватись до візиту до лікаря або лікарки

Ознайомся з рекомендаціями щодо підготовки до прийому та власне спілкування з лікарем/кою:
1. Перш ніж іти до лікаря/ки, запиши свої запитання, щоб не забути про них в потрібний момент. Зазвичай час на прийом одного пацієнта обмежений, тому використовуй його ефективно.
2. Будь точним/ою та однозначним/ою. Старайся детально відповідати на запитання лікаря/ки щодо твого стану.
3. Пам’ятай, що не на всі запитання є відповіді, навіть у лікарів/ок. Особливо на ті, які починаються зі слова «чому».
4. Відокремлюй свою злість та розчарування щодо симптомів від свого ставлення до лікарів/ок та системи охорони здоров’я. Пам’ятай, що ви з лікарем/кою маєте спільну мету.
5. Цінуй те, що роблять медичні працівники та працівниці, і не забувай дякувати.

Приклади запитань, які ти можеш поставити лікарю або лікарці

Це базовий перелік запитань. Залежно від твого стану чи конкретної ситуації ти можеш його скорочувати чи доповнювати. Головне — вийти від лікаря або лікарки з розумінням, що відбувається і як діяти далі.