Психіка людини еволюційно не здатна адекватно реагувати на стресогенні чинники надмірної інтенсивності на кшталт серйозних травм чи поранень. Тож дуже часто після пережитих мінно-вибухових травм твій ментальний профіль може наражатися на численні кризи — емоційні та поведінкові. Якщо ти зазнав/ла черепно-мозкових або акубаротравм (контузій), навіть у період одужання ти можеш відчувати різкі коливання настрою, забудькуватість, запаморочення, головні болі, періодичну нудоту, порушення зору та слуху й інші симптоми, про які раніше навіть не замислювався/лася. Усі вони потребують адекватної та своєчасної медикаментозної корекції, щоб не трансформувалися у хронічну патологію.

Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те, як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці залежно від твого досвіду повернення.

Чому важливо говорити про досвід участі в бойових діях і про психоемоційний стан

Якщо ти звертаєшся до лікаря або лікарки щодо свого лікування після мінно-вибухової травми, то, звісно, передусім говоритимеш про свій досвід участі в бойових діях, фізичний стан після поранення та відчуття тоді й зараз. Утім, зважай, що важливо також ділитися й емоціями та почуттями, пов'язаними з пораненням, лікуванням, поверненням до цивільного життя тощо. Адже фізичний та психологічний аспекти твого здоров'я дуже тісно пов'язані й взаємозалежні.
Під час спілкування, зокрема, з фахівцями та фахівчинями з психічного здоров’я, з реабілітологом, реабілітологинею або будь-яким іншим лікарем/кою з фізичного здоров’я, розкажи також:● з якими викликами стикаєшся в побуті після повернення до цивільного життя загалом та через поранення зокрема;● як відбувається твій процес адаптації під час/після лікування або операцій; ● з ким ти зараз проживаєш, хто тебе підтримує й допомагає тощо.
Такі дані допоможуть фахівцю або фахівчині краще зрозуміти твій фізичний та психоемоційний стан, створити індивідуальний план лікування та реабілітації. За потреби вони також можуть скерувати тебе до суміжних фахівців або фахівчинь.  Довірливе ставлення до фахівця/чині та щире спілкування з ним/нею також допоможе сформувати приязні стосунки, що важливо для ефективного відновлення.

Що ти можеш відчувати, якщо звільнився або звільнилася після поранення

Під час першої зустрічі з лікарем-терапевтом або лікаркою-терапевткою, спеціалізованим лікарем або лікаркою, психологом або психотерапевткою передусім розкажи їм, які поранення, травми або стани тобі вже діагностували раніше — до чи під час служби. Добре, якщо маєш відповідні документи — виписки, лікарські висновки, попередні плани лікування тощо. З доступом до всіх цих даних лікар або лікарка зможе скласти повну картину твого фізичного стану й краще розумітиме, на що звертати увагу під час лікування та відновлення. Потім додаси до своєї теки папери від лікаря або лікарки, з якими консультуєшся, щоб наступні фахівці/чині за потреби могли простежити динаміку твоєї реабілітації після поранення або травми.
Черепно-мозкова травма чи акубаротравма, спричинена вибуховою хвилею, не є смертельною. Набагато складніше переживати й навчитися приймати її наслідки. Не замовчуй скарги й звертайся до профільних фахівців або фахівчинь, компетентних у сфері лікування та підтримки нервової та аудіальної систем, — неврологинь, психіатрів, психологинь та психотерапевтів, а також оториноларингологів. Якщо будеш ретельно дотримуватися рекомендацій лікарів, то процес відновлення відбуватиметься набагато швидше й ефективніше.
Мозок дуже нейропластичний, тобто має високу здатність до відновлення. У молодому віці вона досить добре розвинена, тоді як у людей середнього віку подібні процеси сповільнюються й потребують додаткових втручань та зусиль. Якщо травма повторна, а черепно-мозкові чи акубаротравми неодноразові, мозок не здатний відновлюватися щоразу, а стан потерпілого ускладнюється.
Вони можуть мати наслідки у вигляді постконтузійного синдрому, якщо:● немає лікування;● неправильно підібрана терапія в так званий гострий період; ● був вплив повторних вибухових хвиль;● є певні особливості здоров’я ветерана або ветеранки;● були травми в минулому.
Тебе можуть турбувати скарги з таких категорій:● тілесні (фізичні) — зниження слуху та зору, запаморочення та головні болі, коливання артеріального тиску, метеочутливість, пітливість тощо;● ментальні (психічні, емоційно-поведінкові) — неконтрольовані спалахи гніву та агресії, дратівливість, відчуженість, схильність до депресії та апатії, різні види залежностей, зниження бажання комунікації, замкнутість тощо;● когнітивні — проблеми з пам’яттю, погана концентрація, зниження фіксаційної уваги тощо.

Пам’ятай, що будь-яка з цих скарг є тимчасовим та нормальним проявом перенесеного травматичного досвіду під час участі в бойових діях. Звісно, ці симптоми неабияк впливають на якість та стиль твого життя, проте лише ти можеш його покращити, налагодити свій фізичний та ментальний добробут.
Ти маєш повне право на допомогу, всебічну підтримку та соціальний супровід. Коли ти вирішиш звернутися по профільну допомогу до фахівця/чині, обов’язково надай йому/їй якомога детальнішу інформацію про стан свого здоров’я.

Щоб нічого не забути, май під рукою перелік запитань. Так, розкажи своєму лікарю або лікарці:

Не соромся казати фахівцю/чині про все, що стосується твого здоров’я. Адже будь-яка деталь може допомогти твоєму/їй лікарю/ці якісніше розібратися, що саме відбувається з твоїм організмом.

Поділись із фахівцем або фахівчинею, як зараз минає твій типовий день:

Дослухайся до рекомендацій, якщо фахівець або фахівчиня запропонує відкорегувати твій режим, щоб він допомагав тобі відновлюватися.

Поділись зі своїм лікарем або лікаркою чи психологом або психологинею своєю мотивацією для лікування та реабілітації, щоб вони краще розуміли, як можуть тобі допомогу і як підтримувати цю мотивацію повсякчас.

Зважай, що для фахівця/чині важливо все, що стосується тебе і може вплинути на процес твого лікування та відновлення.