Щоб читати тематичну добірку, обери до якої групи належиш

Щоб читати тематичну добірку, обери до якої групи належиш

Як пояснити лікарям/-кам свій психоемоційний стан після мінно-вибухової травми

Мінно-вибухові травми (легкі черепно-мозкові травми або акубаротравми) дуже поширені серед ветеранів і ветеранок. Так звана контузія виникає як результат багатьох фізичних чинників ударної хвилі на головний мозок та спричиняє чимало важких наслідків не лише для фізичного, але й для ментального здоров’я. Вона може бути невидимою, на перший погляд, але водночас дуже відчутною для тебе травмою. Чому важливо звертатися до лікаря/ки, щоб покращити свій фізичний і психоемоційний стан та про що з ним/нею говорити?

Психіка людини еволюційно не здатна адекватно реагувати на стресогенні чинники надмірної інтенсивності на кшталт серйозних травм чи поранень. Тож дуже часто після пережитих мінно-вибухових травм твій ментальний профіль може наражатися на численні кризи — емоційні та поведінкові. Якщо ти зазнав/ла черепно-мозкових або акубаротравм (контузій), навіть у період одужання ти можеш відчувати різкі коливання настрою, забудькуватість, запаморочення, головні болі, періодичну нудоту, порушення зору та слуху й інші симптоми, про які раніше навіть не замислювався/лася. Усі вони потребують адекватної та своєчасної медикаментозної корекції, щоб не трансформувалися у хронічну патологію.

  • Illustration

    Марія Неляпіна

    Авторка, лікарка ментального здоров'я, членкиня Громадської Спілки «Реабілітаційні Сили України»

  • Illustration

    Олеся Скорик

    Редакторка

Психіка людини еволюційно не здатна адекватно реагувати на стресогенні чинники надмірної інтенсивності на кшталт серйозних травм чи поранень. Тож дуже часто після пережитих мінно-вибухових травм твій ментальний профіль може наражатися на численні кризи — емоційні та поведінкові. Якщо ти зазнав/ла черепно-мозкових або акубаротравм (контузій), навіть у період одужання ти можеш відчувати різкі коливання настрою, забудькуватість, запаморочення, головні болі, періодичну нудоту, порушення зору та слуху й інші симптоми, про які раніше навіть не замислювався/лася. Усі вони потребують адекватної та своєчасної медикаментозної корекції, щоб не трансформувалися у хронічну патологію.

Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те, як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці залежно від твого досвіду повернення.

Чому важливо говорити про досвід участі в бойових діях і про психоемоційний стан

Якщо ти звертаєшся до лікаря або лікарки щодо свого лікування після мінно-вибухової травми, то, звісно, передусім говоритимеш про свій досвід участі в бойових діях, фізичний стан після поранення та відчуття тоді й зараз. Утім, зважай, що важливо також ділитися й емоціями та почуттями, пов'язаними з пораненням, лікуванням, поверненням до цивільного життя тощо. Адже фізичний та психологічний аспекти твого здоров'я дуже тісно пов'язані й взаємозалежні.
Під час спілкування, зокрема, з фахівцями та фахівчинями з психічного здоров’я, з реабілітологом, реабілітологинею або будь-яким іншим лікарем/кою з фізичного здоров’я, розкажи також:● з якими викликами стикаєшся в побуті після повернення до цивільного життя загалом та через поранення зокрема;● як відбувається твій процес адаптації під час/після лікування або операцій; ● з ким ти зараз проживаєш, хто тебе підтримує й допомагає тощо.
Такі дані допоможуть фахівцю або фахівчині краще зрозуміти твій фізичний та психоемоційний стан, створити індивідуальний план лікування та реабілітації. За потреби вони також можуть скерувати тебе до суміжних фахівців або фахівчинь.  Довірливе ставлення до фахівця/чині та щире спілкування з ним/нею також допоможе сформувати приязні стосунки, що важливо для ефективного відновлення.

Що ти можеш відчувати, якщо звільнився або звільнилася після поранення

Під час першої зустрічі з лікарем-терапевтом або лікаркою-терапевткою, спеціалізованим лікарем або лікаркою, психологом або психотерапевткою передусім розкажи їм, які поранення, травми або стани тобі вже діагностували раніше — до чи під час служби. Добре, якщо маєш відповідні документи — виписки, лікарські висновки, попередні плани лікування тощо. З доступом до всіх цих даних лікар або лікарка зможе скласти повну картину твого фізичного стану й краще розумітиме, на що звертати увагу під час лікування та відновлення. Потім додаси до своєї теки папери від лікаря або лікарки, з якими консультуєшся, щоб наступні фахівці/чині за потреби могли простежити динаміку твоєї реабілітації після поранення або травми.
Черепно-мозкова травма чи акубаротравма, спричинена вибуховою хвилею, не є смертельною. Набагато складніше переживати й навчитися приймати її наслідки. Не замовчуй скарги й звертайся до профільних фахівців або фахівчинь, компетентних у сфері лікування та підтримки нервової та аудіальної систем, — неврологинь, психіатрів, психологинь та психотерапевтів, а також оториноларингологів. Якщо будеш ретельно дотримуватися рекомендацій лікарів, то процес відновлення відбуватиметься набагато швидше й ефективніше.
Мозок дуже нейропластичний, тобто має високу здатність до відновлення. У молодому віці вона досить добре розвинена, тоді як у людей середнього віку подібні процеси сповільнюються й потребують додаткових втручань та зусиль. Якщо травма повторна, а черепно-мозкові чи акубаротравми неодноразові, мозок не здатний відновлюватися щоразу, а стан потерпілого ускладнюється.
Вони можуть мати наслідки у вигляді постконтузійного синдрому, якщо:● немає лікування;● неправильно підібрана терапія в так званий гострий період; ● був вплив повторних вибухових хвиль;● є певні особливості здоров’я ветерана або ветеранки;● були травми в минулому.
Тебе можуть турбувати скарги з таких категорій:● тілесні (фізичні) — зниження слуху та зору, запаморочення та головні болі, коливання артеріального тиску, метеочутливість, пітливість тощо;● ментальні (психічні, емоційно-поведінкові) — неконтрольовані спалахи гніву та агресії, дратівливість, відчуженість, схильність до депресії та апатії, різні види залежностей, зниження бажання комунікації, замкнутість тощо;● когнітивні — проблеми з пам’яттю, погана концентрація, зниження фіксаційної уваги тощо.

Пам’ятай, що будь-яка з цих скарг є тимчасовим та нормальним проявом перенесеного травматичного досвіду під час участі в бойових діях. Звісно, ці симптоми неабияк впливають на якість та стиль твого життя, проте лише ти можеш його покращити, налагодити свій фізичний та ментальний добробут.

Ти маєш повне право на допомогу, всебічну підтримку та соціальний супровід. Коли ти вирішиш звернутися по профільну допомогу до фахівця/чині, обов’язково надай йому/їй якомога детальнішу інформацію про стан свого здоров’я.

Щоб нічого не забути, май під рукою перелік запитань. Так, розкажи своєму лікарю або лікарці:

    Чи отримував/ла ти під час безпосередньої участі в бойових діях поранення голови, що супроводжувалося втратою свідомості та пам’яті, відчуттям «мушок/зірочок» перед очима, тимчасовим дезорієнтуванням, кровотечею з ділянки барабанних перетинок, нестерпним головним болем?
    Чи маєш ти якісь труднощі зі сном (складність засинання чи просинання)? Чи потребуєш ти вживання снодійних препаратів? Чи страждаєш від жахітливих сновидінь бойового або фантастичного змісту? Чи відчуваєш ти енергію зранку? Чи потребуєш додаткового денного сну?
    Чи страждаєш ти від нападів паніки, тривоги, задухи чи неконтрольованого гніву/агресії? Якщо так — що їх провокує та в який спосіб ти себе заспокоюєш?
    Чи маєш ти коливання тиску? Якщо так — чи відчуваєш ти це і в який час доби найбільше, чи провокуються їх мінливі умови? Чи приймаєш ти системну терапію для зниження тиску? Якщо так, то за можливості назви лікарю/ці препарати та їх дозування.
    Чи маєш ти розлади травлення (діарею, закрепи, нудоту), які з’явилися після отриманої черепно-мозкової чи акубаротравми?
    Наскільки сильно в тебе погіршилася гострота слуху та зору?
    Чи маєш ти якісь емоційні реакції, які тобі важко контролювати або пояснити?
    Чи страждаєш ти від коливань настрою або апатії?

Не соромся казати фахівцю/чині про все, що стосується твого здоров’я. Адже будь-яка деталь може допомогти твоєму/їй лікарю/ці якісніше розібратися, що саме відбувається з твоїм організмом.

Поділись із фахівцем або фахівчинею, як зараз минає твій типовий день:

    о котрій ти прокидаєшся;
    що робиш вранці;
    куди йдеш або чим займаєшся вдень;
    як проводиш вечори;
    чи вживаєш алкоголь або інші психоактивні речовини.

Дослухайся до рекомендацій, якщо фахівець або фахівчиня запропонує відкорегувати твій режим, щоб він допомагав тобі відновлюватися.

Поділись зі своїм лікарем або лікаркою чи психологом або психологинею своєю мотивацією для лікування та реабілітації, щоб вони краще розуміли, як можуть тобі допомогу і як підтримувати цю мотивацію повсякчас.

Зважай, що для фахівця/чині важливо все, що стосується тебе і може вплинути на процес твого лікування та відновлення.

Що важливо розуміти лікарю/ці для покращення комунікації з ветараном/кою

Додаємо документ в зручному форматі, у якому розповімо про те, що важливо розуміти лікарю або лікарці про спілкування з тими, хто має бойовий досвід. Закликаємо тебе передати цю інформацію своїм лікарям або лікаркам.

Illustration

Залежно від обставин твого повернення до цивільного життя, ти можеш мати різні емоції та почуття. Розповідаємо, якими вони можуть бути та як можна із ними впоратись.

Illustration

Щоб близькі люди могли тебе підтримати, розповідаємо про методи, які допоможуть краще зрозуміти свої почуття та пояснити свій стан.

Illustration

Розповідаємо про інструменти, які можуть бути тобі корисними в період адаптації до цивільного життя після звільнення зі служби.