Ця стаття — частина серії статей, де ми розповідаємо про те як можна пояснити свій психоемоційний стан лікарю або лікарці, залежно від твого досвіду повернення.

Чому важливо говорити про досвід участі в бойових діях і психоемоційний стан

З огляду на свій досвід, ти можеш мати сформоване уявлення про те, як відбуваються консультації в лікаря, психологині або психотерапевта. Тож можеш переносити його на ситуацію, коли тобі потрібно звертатися до цих спеціалістів/ок після звільнення зі служби. Тобі може бути складно зрозуміти, що їм важливо почути про тебе, твій досвід і стан зараз. Зокрема, чому на прийомі сімейного лікаря або сімейної лікарки потрібно говорити не лише про твій фізичний стан, а й про почуття й емоції. Утім, на твоє фізичне здоров’я також впливає і твій психоемоційний стан, і побут, і той досвід, який ти пережив/ла та переживаєш.

Під час першої зустрічі з твоїм лікарем або з психологинею чи психотерапевтом варто згадати той досвід, який ти пройшов/ла, і те, як ти почуваєшся зараз. У твоєму тілі могли відбутися якісь зміни за час служби: ти мало або погано спиш, не маєш часу або можливості поїсти, швидко втомлюєшся тощо. Згадай, яким був твій стан здоров’я до служби: можливо, ти мав/ла якісь скарги раніше. Зверни увагу, чи погіршились вони під час служби або після її завершення. Адже лікарю або лікарці важливо зрозуміти, які зміни твого здоров’я є віковими, а які — наслідками участі в бойових діях або загалом служби. Також розкажи, чи ти звертався або зверталася по медичну допомогу під час служби, з якими скаргами, яким було твоє лікування у цей час і який результат воно дало.

На консультації лікаря або лікарки та/або психолога, психотерапевтки розкажи, зокрема:

Що ти можеш відчувати, якщо звільнився або звільнилася для догляду за близькими з інвалідністю

Твоє повернення до цивільного життя може супроводжуватись різними почуттями та емоціями, як позитивними, так і негативними, і це нормально. Ти можеш поділитись із лікарем або психологинею тим, як ти приймав або приймала рішення про завершення служби: які обставини цьому передували, що ти відчуваєш зараз, як переживаєш те, що тепер відповідальний/а за догляд за близькою людиною.

Ти можеш відчувати полегшення, що більше не перебуваєш безпосередньо в зоні бойових дій і маєш змогу відновитися, пройти лікування, покращити своє фізичне здоров’я. Водночас можеш помічати і інші прояви:
● горювання за близькими або побратимами/посестрами;
● проживати провину вцілілих та відчувати, що зробив/ла недостатньо для порятунку тих, хто був поруч;
● бути схильним або схильною злитись через несправедливість обставин, в яких опинився або опинилася і за яких був змушений або була змушена обирати між доглядом за близькою людиною та захистом країни.

Також ти можеш відчувати різні емоції щодо самого досвіду догляду за близькою людиною, адже це додатковий виклик для тебе — як у побутовому аспекті, так і щодо емоцій та почуттів. Ти можеш помічати розгубленість та непевність щодо свого цивільного життя, адже догляд за близькою людиною часто потребує інших навичок та звичок, ніж ті, які ти випрацював/ла за час служби. Твої проблеми чи почуття можуть здаватися не настільки важливими, оскільки поруч є людина, за якою ти доглядаєш. Пам’ятай: попри те, що тобі є про кого турбуватись, твої емоції та твій стан також важливі. І розмова з сімейним лікарем або з психологинею — це твоя можливість поділитись цим станом і отримати підтримку та допомогу.

Після повернення під впливом твого настрою, стану й почуттів могли змінитися і твої стосунки з близькими та друзями. За час твоєї служби, родина могла створити нові правила, новий розподіл ролей, і зараз вам потрібен час для того, щоб налаштувати свій побут та спілкування так, як буде комфортно усім. Лікаркам та психологам важливо почути про твої стосунки з близькими та дізнатися, чи є тобі до кого звернутися під час лікування або відновлення, якщо тобі потрібна буде підтримка.

Поділись своїм станом із лікарем або лікаркою близької людини, за якою ти доглядаєш. Адже вони, імовірно, мають значно більше досвіду роботи з людьми в різних станах, а також спілкування з іншими доглядальниками. Фахівці або фахівчині можуть поділитись корисними ресурсами або знаннями, які допоможуть тобі у щоденному догляді за близькою людиною. Не бійся перепитувати все, що тобі незрозуміло, — від діагнозу й до способу лікування та деталей щодо догляду.

Пам'ятай: для твого фахівця чи твоєї фахівчині важливо все, що стосується тебе.